День без поліетилену: не витрачайте, куме, сили?
Пластикові пакети: ми їх породили, а вони нас — уб’ють
Саме пластикові пакети стануть тим винаходом людства, який людство і згубить. Виходу з цієї пастки вже немає. Хіба що ми знову почнемо, як у 1990-х, прати ці «пакетики», сушити, постійно вивертаючи, і багаторазово їх використовувати. Не вірите? Почитайте, що кажуть експерти і статистика.
За даними ООН щороку у світі використовують 5 трильйонів поліетиленових торбинок. Щорічно до океану потрапляє 8 мільйонів тонн пластикової тари, у т. ч. поліетиленових пакетів. А в середньому період розкладу одного пакету становить 100–200 років.
Ці цифри добре відомі всім в Україні: і експертам, і «експертам». А от конкретні цифри наведені у пояснювальні записці до законопроєкту «Про обмеження обігу пластикових пакетів на території України» (№ 2051-1, зареєстрованого ще у вересні 2019 року).
«Щороку кожен українець використовує приблизно 500 поліетиленових пакетів, в той час як у ЄС цей показник наближається в середньому до 90 пакетів. Усього приблизно 6 % їх загальної кількості пізніше були направлені на переробку. В Україні на людину щорічно припадає понад 500 викинутих поліетиленових пакетів», — ідеться в документі.
Законопроєкт № 2051-1 передбачає заборону реалізації пластикових пакетів завтовшки до 50 мкм і оксо-розкладних (оксо-біорозкладних) пластикових пакетів на території України з 1 січня 2022 року.
Згідно з проєктом заборона не поширюється на надлегкі пакети (завтовшки до 15 мкм) завширшки до 225 мм (без бічних складок), глибиною до 345 мм (з бічними складками) і довжиною до 450 (з ручками), що використовуються як первинна упаковка свіжої риби, м’яса та продуктів із них, сипучих продуктів та льоду.
Пакети, які не відповідають вимогам, і залишаться до 1 січня 2022 року, мають бути утилізовані за рахунок об’єкта господарювання, який їх придбав.
«На жаль, цей закон не вирішує проблему пластикових пакетів, а навпаки її посилює», — вважає співзасновник спільноти «Місто майбутнього» Володимир Савченко.
«Містяни», проаналізувавши величезну кількість інформації та наукових статей, зрозуміли, що № 2051-1 зовсім не вирішує проблему поліетиленових пакетів і пластику в Україні. Під час читання його основних положень виникає враження, що він написаний для лобіювання інтересів монополістів.
«Цей законопроєкт не розглядає різні види пакетів (витрати природних ресурсів на їх виробництво та забруднення навколишнього середовища під час виробництва) та ніяк не вирішує проблему одноразових пластикових виробів, тобто відсутній комплексний підхід до вирішення екологічних питань», — говорить Володимир Савченко.
Набагато екологічніше багаторазово використовувати звичайний поліетиленовий пакет, а потім здавати його у переробку, ніж купувати бавовняну сумку або використовувати пакет із крохмалю (він розкладається тільки у промислових компостах, яких немає в Україні (!), і виділяє газ СО2, який стимулює глобальне потепління).
«Краще використовувати сертифіковані оксобіорозкладні пакети, які повністю розкладаються за 2–3 роки у навколишньому середовищі (не плутати з оксорозкладними, які лише розпадаються на мікропластик і забруднюють довкілля)», — вважає співзасновник «Міста майбутнього».
Паперових пакетів краще уникати. Заради них вирубуються дерева, їхнє виробництво потребує найбільших, порівняно з усіма іншими видами пакетів, витрат електроенергії та води, і забруднення навколишнього середовища під час їх виробництва майже у 10 разів більше, а під час розкладання вони продукують найбільше СО2.
«На жаль, законопроєктом пропонується заборонити звичайні пластикові пакети (які можна здавати на переробку) та оксобіорозкладні (які розкладаються повністю, якщо вироблені згідно із зарубіжними технологіями, та які у проєкті закону чомусь ототожнюються з оксорозкладними (які якраз і варто заборонити, тому що вони розкладаються тільки на мікропластик)», — нарікає експерт.
Законопроєкт № 2051-1 отримав негативну рецензію Головного науково-експертного управління ВРУ. Згідно з висновком прийняття окремого закону про обмеження обігу пластикових пакетів не відповідає принципу системності законодавства, який, зокрема, виключає множинність законів з одних і тих самих питань, оскільки правове регулювання використання визначених у проєкті пластикових пакетів не має принципових відмінностей від правового регулювання використання іншої продукції з пластику одноразового чи багаторазового використання, наприклад, пластикового посуду, харчових контейнерів, пластикової плівки, пластикових пляшок чи коробок тощо, що на сьогодні є значним джерелом забруднення довкілля.
Тож перспективи позбавитися пластику досить туманні. Хоча оптимістів у цій сфері вистачає.
«Думаю, за 10 років Україна зможе відмовитися від одноразового пластику», — вважає представник Київської станції переробки пластику Дарія Кошова
«Зменшити використання пластику в торговельних мережах Києва — можливо», — впевнений Голова Постійної комісії Київської міської ради з питань екологічної політики Костянтин Яловий.
Він наводить приклади руху в цьому напрямі найбільших ритейлерів столиці.
«Наприклад, у Goodwine використовують біорозкладні пакети (розкладаються на 40 %) і навчають персонал екологічному способу життя. У мережі магазинів «МЕТРО» працює система сортування відходів, а серед заохочень покупців — нагорода клієнту, який майже не купував пакети. «Ашан» активно почав пропагувати відмову від пластику з минулого року. В мережі зменшили кількість стійок із пакетами-майками, замінили одноразові рукавички для продуктів на щипці та лопатки. Мережа «Епіцентр» розробила колекцію креативних екосумок, яких з минулого року продали вже понад 44 тисячі», — розповідає Костянтин Яловий.
Але на його думку, без втручання влади проблему не вирішити.
«Перший крок до України без пластику — це заборона на законодавчому рівні використання поліетиленових пакетів. Друге, що нам потрібно, — зробити невигідним використання поліетилену як для ритейлерів, так і для покупців за рахунок спеціального податку, який запроваджують у багатьох європейських країнах. І останнє — налагодити систему роздільного збору сміття та його утилізацію. У Києві цей процес поступово рухається з мертвої точки: зараз обговорюємо можливість створення мережі муніципальних пунктів, де буде прийматись відсортоване сміття», — додає Голова Екокомісії.
Одноразові поліетиленові пакети — найпоширеніший вид сміття. Щосекунди у світі викидають 160 000 використаних поліетиленових пакетів. Час вжитку — в середньому 12 хвилин.
Які пакети розкладаються, які — ні — розповідає представник Центру управління відходами Олександр Возний.
Всього існують два види пакетів, що швидко розкладаються.
Перший вид
Оксо-розкладні, які виготовляють із пластику зі спеціальними присадками, оксо-біодобавками.
Вони допомагають їм швидше розпадатися на дрібні частинки — мікропластик. Він потрапляє в ґрунт і воду, до тварин і риб. А потім вони опиняються на нашому столі, мікропластик уже виявили навіть у солі. Тому не можна сказати, що оксопакети розв’язують екологічні проблеми.
Другий вид
Біорозкладні пакети з кукурудзяного та картопляного крохмалю, сої або целюлози. Розкладаються вони лише у процесі компостування, адже поки немає підтверджень, що пластик може повністю розкладатися на звалищах без доступу до сонця та кисню. Коли біорозкладні пакети потрапляють на звичайні смітники, з купою змішаного сміття, вони починають виділяти звалищні гази. А потрапляючи на перероблювання разом із пластиком, вони можуть зіпсувати цілу партію через органічний склад.
Паперові пакети також відносно безпечні, адже вони не такі цупкі як пластик, хоч і розкладаються внаслідок компостування. Але для виробництва паперових пакетів вирубують ліси та витрачається набагато більше води, ніж у випадку з пластиковими пакетами.
Що ж робити?
«Зрозуміло, що для виробництва будь-якого пакування витрачаються сировина, вода та енергія і забруднюється навколишнє середовище. Якщо ми порівняємо пластиковий пакет і полотняну сумку, виявиться, що шкода від виробництва одного пакета буде в десятки разів менше. Проте в день люди викидають мільйони пакетів, а сумки ніхто не відправляє на звалище після першого використання», — говорить Олександр Возний.
Багаторазова сумка поки що найкращий варіант для розумного споживання.
«Але є одне «але»: не варто бігти та купувати нові сумки для більш свідомого споживання. Пошукайте вдома старі сумки, авоськи, торбинки з конференцій і мішечки з-під жіночих сумок, які підходять для походу за продуктами. Варто продовжувати життя речей, використовувати їх максимально довго і вже потім, якщо не залишається альтернатив, купувати полотняну сумку або одяг», — наполягає експерт.
Як ми вже повідомляли, є просто пластик на основі викопного палива або газу. Є біорозкладний пластик на основі викопного палива. Він розкладається з часом і стає мікропластиком (оскирозкладний пластик належить до цього виду). Є пластик не біорозкладний, але на натуральній основі. А є біорозкладний на натуральній основі. Саме його можна компостувати, хоча не весь: для цього він мусить мати спеціальну сертифікацію. Таких стандартів є два: по-перше, він має розкладатись на Н2О-СО2 (після розкладу не має залишитися жодних шкідливих речовин, особливо — важких металів), по-друге, має розкластися на 90 % за шість місяців.
