Правовий портал «Юрисконсульт» роз’яснює, що ст. 46 КЗпП допускає можливість відсторонення працівників у випадках, передбачених законодавством. Ст. 7 і 42 Закону «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» покладають на підприємства, установи, організації обов'язок за поданням відповідних службових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби усувати від роботи осіб, які ухиляються від обов'язкового щеплення проти інфекції.
Стаття 7 названого Закону передбачає встановлення Міністерством охорони здоров'я переліку інфекцій, щеплення проти яких є обов'язковими для всіх громадян, а ст. 26 того ж Закону — переліку працівників, які у зв'язку з особливостями виробництва або виконуваної роботи підлягають обов'язковим профілактичним щепленням від інших захворювань. Ст. 12 Закону «Про захист населення від інфекційних хвороб» відносить до компетенції Кабінету Міністрів затвердження переліку професій, виробництв і організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, а також передбачає можливість відсторонення від роботи осіб, які відмовляються чи ухиляються від обов'язкових профілактичних щеплень.
Перелік інфекційних хвороб, щеплення проти яких є обов'язковими, встановлено ст. 12 Закону «Про захист населення від інфекційних хвороб». Подібний перелік наводиться й у ст. 27 Закону «Про санітарне та епідемічне благополуччя населення». У тій частині, в якій між цими переліками існують суперечності, переважному застосуванню підлягає той із названих законів, який встановлює інфекційні хвороби, проти яких проводяться щеплення, не передбачені іншим законом. Визначення безпосередньо законом згаданого переліку з урахуванням надання у ст. 7 Закону «Про санітарне та епідемічне благополуччя населення» Міністерству охорони здоров'я повноваження встановлювати такий перелік означає, що МОЗ має право доповнювати перелік інфекційних хвороб, щеплення проти яких є обов'язковими.
Що ж до переліку професій, виробництв і організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, то Кабмін, як це передбачено ст. 12 Закону «Про захист населення від інфекційних хвороб», такого переліку не затверджував. Тому МОЗ відповідно до повноваження, наданого йому ст. 27 Закону «Про санітарне та епідемічне благополуччя населення», встановив такий перелік (розділ 2 Календаря профілактичних щеплень).
Якщо відсторонення від роботи обумовлене виною чи бездіяльністю працівника, час відсторонення оплаті не підлягає згідно з частиною четвертою ст. 113 КЗпП.
Чи випливає з цього, що відповідно до постанови МОЗ адміністрація школи має право відсторонити вчителя від роботи без збереження заробітної плати?
Відомий правозахисник Олександр Гуміров пояснює, що в роботодавця не має повноважень відсторонювати працівника через відмову вакцинуватися проти COVID-19 — це можна зробити тільки за поданням головного санлікаря території, а окрім того, ковідо-щеплення не є обов'язковим (не включено до Календаря щеплень). А наведена «Юрисконсультом» норма стосується обов'язкових щеплень, а не професій, для яких щеплення обов'язкове.
«Будь-який факт відсторонення від роботи повинен мати продовженням судовий позов працівника», — говорить юрист.
Також ми писали, чи можна притягнути до дисциплінарної відповідальності за відмову вакцинуватися: відповідає юрист.