Чому український прапор синьо-жовтий, а не жовто-блакитний

28 січня 1992 року Верховна Рада України ухвалила постанову, що визначила Державним прапором «прямокутне полотнище з двох рівних горизонтальних смуг: верхньої — синього кольору, нижньої — жовтого». Але історія цих кольорів сягає набагато глибше.

Поєднання синього і жовтого з'являється у символіці українських земель ще в середньовіччі. На гербі Галицько-Волинського князівства XIV століття зображувався золотий лев на синьому полі. Під час Грюнвальдської битви 1410 року воїни Львівських земель несли стяги із золотим левом на блакитному тлі. Пізніше козаки Війська Запорозького теж використовували ці кольори, хоча їхні прапори часто включали й інші відтінки — червоний, білий, малиновий. Козаки любили зображати на своїх хоругвах зброю, і колір для них був менш важливим за символіку, зазначає Українська правда. Життя.

Повернення до синьо-жовтих барв відбулося під час «Весни народів» 1848 року. Тоді Головна Руська Рада у Львові відновила використання герба Королівства Руського, а як національні прапори почали вживати стяги із поєднанням синього та жовтого кольорів. 25 червня 1848 року синьо-жовтий прапор вперше урочисто підняли над Львівською ратушею. Ця дата вважається початком сучасної історії українського стягу, повідомляє Chas.News.

Довкола порядку кольорів існує чимало міфів. Найпопулярніший з них стверджує, що прапор Української Народної Республіки нібито був жовто-блакитним, а гетьман Павло Скоропадський «перевернув» його. Насправді жодних документальних підтверджень цього не існує. Тимчасовий закон про флот УНР від 27 січня 1918 року чітко вказував на синьо-жовтий порядок. За правління Скоропадського цей самий прапор зображувався на банкнотах та використовувався в офіційних документах, наголошує Локальна історія.

Плутанина виникла через відсутність єдиних стандартів на початку XX століття. Автори того часу називали прапор довільно — «синьо-жовтим» чи «жовто-блакитним» — не маючи на увазі конкретний порядок кольорів. Чорно-білі фотографії тих років додають плутанини: через особливості передачі кольорів жовта барва часто виглядала темнішою за синю. Деякі листівки та плакати зображували обидва варіанти. Але офіційні законодавчі акти — і Центральної Ради, і Західноукраїнської Народної Республіки — фіксували саме синьо-жовтий порядок, зазначає Вікіпедія.

Існує й екзотичний міф про «невідповідність фен-шую». Його пов'язують із візитом китайської художниці Мао Мао, яка нібито переконувала президента Кравчука змінити порядок кольорів, посилаючись на китайську «Книгу змін». За цією логікою, гексаграма «Пі» (синьо-жовтий) віщує занепад, а «Тай» (жовто-блакитний) — розквіт. 2009 року народний депутат Ігор Богданов навіть подавав законопроєкт про «перевертання» прапора з посиланням на китайські вчення. Законопроєкт відкликали, а історики наголошують: немає жодних універсальних правил, за якими формуються національні прапори, повідомляє Історична правда.

Традиційне тлумачення кольорів — синє небо над золотими пшеничними ланами — є поетичною інтерпретацією, а не історичним фактом. Справжнє походження барв геральдичне: вони прийшли від герба Галицько-Волинського князівства із золотим левом на синьому полі. Після початку повномасштабного вторгнення Росії інститут Pantone присвятив офіційні відтінки українського прапора (2935 C для синього та 012 C для жовтого) і назвав їх Freedom Blue та Energizing Yellow — «Вільний синій» і «Енергійний жовтий». Символічна назва для кольорів, які тепер знає весь світ.

Більше новин читайте на GreenPost.