Чому у вашій парі зникає секс: ось що розповідає психолог і сексолог

«Я не хочу свого партнера!» — цей крик душі, безумовно, не раз лунав у кабінетах психологів і психотерапевтів. Але за якими законами працюють складні механізми нашого лібідо? Чи завжди зникнення сексу в парі — це привід для тривоги? А може, це, навпаки, неминучий сценарій у довгострокових стосунках? І як бути, якщо ви хочете повернути радості сексу у своє життя? На ці й інші запитання відповідає сімейний психолог і сексолог Ганна Галяс-Лютан.

— Ситуація під назвою «Я не хочу свого партнера» — це часта історія?

— Так, дуже. Я б навіть сказала, що це хвороба нашого часу.

Коли стосунки тільки починаються, є новизна, дофамін, трепет перед зустріччю, прагнення пізнати іншого... Й усе це підживлює сексуальне бажання. Але поступово в довгострокових стосунках можуть прийти нудьга й буденність. Новизна зникає, метелики в животі вже не махають крильцями. Раніше секс — через проблеми з контрацепцією — був пов'язаний із таємницею і небезпекою, партнера потрібно було добиватися. А тепер усе стало повсякденним, і, щоб «отримати» людину, начебто не потрібно нічого робити.

Але ось вам гірка правда: доросла сексуальність передбачає докладання зусиль. Як мінімум потрібно усвідомити, чого ви хочете. І прийняти той факт, що жоден партнер, навіть найпрекрасніший, не може на 100 % задовольняти всі ваші потреби і фантазії. Реальне сексуальне життя не таке, як у кіно чи соцмережах. Буває таке, що люди, надивившись роликів у TikTok, приходять до мене на консультації з ілюзіями про те, який вигляд мають мати стосунки.

— А може, варто прийняти похмуру даність: у довгострокових стосунках, через роки секс неминуче зникає?

— Ні, ні в якому разі. Звичайно, бажання з часом зменшуватиметься, адже, як я вже сказала, зникає новизна. Але це досить інфантильне уявлення про сексуальність — змиритися, сказати: «Ну все, три роки минуло, кохання пропало, заспівали свою пісеньку» і ховати стосунки, поливаючи сльозами уявний напис на надгробку «Мрії не збулися».

Я, як сімейний психолог, точно заявляю: секс, причому якісний, такий, що наповнює, є і в довгострокових стосунках. Так, спочатку пристрасть здається автоматичною, існуючою за замовчуванням, а потім доведеться докладати зусиль. Але це ж здорово!

Важливо розуміти:

Ми забули, що раніше, взагалі-то, готувалися до побачень. Це і була прелюдія. Саме тому потрібно докладати зусиль. Народжувати трепет заново. Сповільнюватися і задаватися питанням «А чого ж я хочу?» Можливо, ви хочете підійти до свого партнера, поцілувати його, запропонувати сходити удвох на каву і під час прогулянки виявити, що у вас є не тільки побут, діти, робота й особистісні кризи, а й спільна історія. А можливо, нотку флірту і новизни внесе секстинг — написання сексуальних SMS.

— Чому в парі може зникнути секс?

— Причин, насправді, дуже багато. Адже лібідо складається з тисячі тонких, ефемерних площин. До того ж потяг у парі нестабільний, мінливий, динамічний. 

У потягу є свої періоди. Мені подобається метафора моря та хвилі. Уявіть, що є припливи сексуальності — посилення бажання, цікавості, пристрасті, вогню. А є відливи, коли виникає охолодження, спільність відходить на задній план, а на передній виходить кар'єра, освіта, дитина чи щось інше. І це нормально. Якщо сьогодні ви не відчуваєте бажання, це не означає, що через місяць буде точно так само.

Причини, через які секс поступово сходить нанівець, — це умови життя, гіркота втрат, кризи, образи, неозвучені очікування, невирішені конфлікти в парі. Тут важливо зрозуміти, зникає сексуальне бажання взагалі чи до конкретного партнера. Якщо вам усе ще цікава мастурбація чи тема сексу в принципі, то, найімовірніше, йдеться про другий варіант.

У терапії ми завжди шукаємо момент, коли з'явилися тріщини у стосунках із партнером, коли настало перше охолодження і почав зникати секс. Іноді доводиться «відмотати плівку» на роки назад.

Найтиповіший випадок, коли зникає сексуальне бажання, — це сильна образа. Наприклад, партнер зачепив вас колючими словами. І чоловіки, і жінки в моєму кабінеті розповідали, що партнери знецінювали їхню професію, заробіток, те, який вони мають вигляд, у що одягаються... Таке тотальне знецінення дуже сильно підриває зв'язок у парі. Тому що потім виникає питання «А я достатньо для нього хороша?», «А я достатньо для неї хороший?»

Або, наприклад, порожні подарунки, які можна інтерпретувати як «партнер мене не любить». Але ж для будь-якого дорослого, як і для дитини, кореневими залишаються питання «А я для тебе важлива? А я для тебе красива? Ти точно мене вибираєш?». Хоч би скільки років було людині, їй завжди потрібне підтвердження, що її люблять, вона красива, хороша. Ось і все.

— Тобто необов'язково це серйозна зрада? Безліч мікрозрад день у день теж руйнують стосунки і секс?

— Саме так. Укотре поїхати на вечерю до друзів або до мами, але не до своєї партнерки. Обрати роботу, але не дружину. Поїхати на час важливої річниці у відпустку наодинці... І потім на сімейній терапії чоловік може обурюватися: «Та що за дурниця?!» Але це не дурниця.

Ще серед причин, через які в парі зникає секс, можна виділити зміну чи втрату роботи, фінансові проблеми, еміграцію, хворобу — будь-які серйозні кризи.

Крім того, важливі базові фізіологічні речі: чи добре людина спить, чи достатньо в неї заліза, чи немає хронічного стресу тощо.

Часто люди думають, що справа в партнері, не помічаючи, як самі закопуються у власних проблемах, замикаються. Повністю обривають зв'язок. І коли емоційна близькість усередині пари вмирає, зникає і секс.

Секс — це комунікація. Саме тому важливо якісно проводити разом час, не скролячи новинну стрічку і не залипаючи в гаджетах. Наше життя і так заповнене роботою, соцмережами, іграми, і вставити сюди час із партнером буває дуже складно.

— Як тривога впливає на лібідо?

— Потрібно розуміти, що сексуальність стоїть на фундаменті, який називають статевою конституцією. Вона, як визначили ще батьки сексології, буває високою, середньою та низькою. І тут нічого змінити не можна. Генетична схильність візьме своє.

Припустімо, перед нами людина активна, спрагла, яка добивається, отримує задоволення, цілеспрямована, з мільйоном справ у розкладі. Це можна назвати високою статевою конституцією, агресивністю чи внутрішньою силою. Хоч би яку назву ми дали, це вроджений коридор можливостей. Фундамент. І навіть якщо в житті такої людини з'являється висока тривога, то вона, найімовірніше, використовуватиме секс як спосіб зняти напругу. У мене в практиці безліч таких кейсів.

Наприклад, дівчина в ситуації дуже сильної тривоги і стресу все одно бажала свого партнера. Вона буквально відловлювала його по дому, хапала за руку і говорила: «Йдемо кохатися!» Без жодної прелюдії. Вона пояснювала мені: «Аню, я не можу по-іншому. У мене робота, серйозна посада, діти... Я зашиваюсь. Я просто хочу відчувати, що в нас із партнером усе добре». Секс здавався їй швидким і зрозумілим способом знизити тривогу. Складність полягала в тому, що партнер почувався використаним — таким неживим об'єктом, секс-іграшкою без власних бажань і почуттів. Не було тієї самої прелюдії, під час якої він зрозумів би, що його люблять, а не просто хочуть заспокійливого сексу. Тож висока статева конституція теж може стати причиною конфліктів у парі.

Для людини із середньою статевою конституцією, тобто для більшості з нас, тривога може як вимикати лібідо, так і, навпаки, посилювати його. Якщо секс тимчасово зникає, важливо все одно зберігати тактильний зв'язок із партнером. І я зараз говорю не про петтинг. Ось вам кейс: хлопець несподівано втратив роботу, це сильно на нього вплинуло, він прямо говорив: «Я зараз не хочу сексу. Я взагалі не можу думати про це, коли життя розсипається». За допомогою сімейної терапії вони з дівчиною домовилися, що раз або двічі на тиждень проводитимуть час удвох, лежачи в ліжку, торкаючись пальців, волосся, щік одне одного і просто спілкуючись. І це було чудовим рішенням! Один не пушив іншого: «Давай займемося сексом!» Не використовував як знеособлений об'єкт, а, навпаки, повідомляв: «Я бачу тебе. Ти для мене важливий».

Ну, а для людей із низькою статевою конституцією висока тривога призведе до того, що бажання може взагалі зникнути. Хоча навряд чи це стане сюрпризом для партнера.

— Один із живучих міфів: оральні контрацептиви знижують лібідо. Чи так це?

— Це можливо, проте не обов'язково. Реакція на оральні контрацептиви індивідуальна. У деяких жінок дійсно може знижуватися сексуальне бажання — це пов'язано з тим, що гормональні контрацептиви можуть впливати на рівень вільного тестостерону та чутливість. В інших, навпаки, лібідо може зрости, бо зникає тривога з приводу незапланованої вагітності, з'являється більше розслабленості та свободи. Тому не можна однозначно сказати, що вони завжди знижують лібідо.

Важливо, щоб секс був безпечним — для обох партнерів. І здорово, що сьогодні у нас є вибір контрацепції, який можна адаптувати під свої потреби.

Взагалі, у темі сексуальності багато міфів. Нас формують установки, отримані ще в дитинстві та сім'ї — часто невербальні, але дуже потужні: мовляв, секс — це щось ганебне, брудне, «не для хороших людей». Це впливає і на лібідо, і на сценарії близькості. Наприклад, один із таких сценаріїв — комплекс «Мадонни та блудниці», коли чоловік ділить жінок на тих, кого можна «любити і поважати», і тих, з ким можна «займатися сексом». З'являється внутрішній конфлікт: «Вона цими губами цілує наших дітей — як ми можемо займатися сексом?!» У результаті часом виникають зради, бо потреби розщеплені: дружина — «свята», коханка — «порочна».

Сюди ж належить і установка «одні для зустрічей, інші для шлюбу». Це все говорить не стільки про реальну різницю між людьми, скільки про внутрішній конфлікт людини з власною сексуальністю.

— Доведений факт: антидепресанти «вимикають» лібідо. Як бути, якщо їх не можна скасувати?

— Багато антидепресантів дійсно впливають на сексуальне бажання і здатність досягти оргазму. І навіть якщо секс трапляється, він часто призводить до похмурого уявного ланцюжка: «Ага, мій хлопець не отримує задоволення» = «Він мене не хоче» = «Я несексуальна». Потрібно розуміти, що депресію діагностує лікар-психіатр, і це дуже серйозно. Підібрати препарати в потрібних дозуваннях — це ціле мистецтво. У пріоритеті тут життя та здоров'я людини, а не її сексуальна активність. Зі стану глибокої депресії людина може вибратися тільки за допомогою антидепресантів, і скасовувати їх не можна. Звичайно, можна повідомити лікаря-психіатра про те, що лібідо зникло, і в якихось випадках зміна дозувань вирішить проблему. Але, на жаль, не завжди.

Однак у парі з надійною прив'язаністю та гарними стосунками можна пережити все: хвороби та періодичні відсторонення одне від одного, образи та конфлікти й навіть тимчасову відсутність сексу.

— Як повернути секс у стосунки, якщо він зник?

— Я проти самого слова «повернення». «А повернімо, як було п'ять років тому!» Ні, це неможливо. Я змінилася за п'ять років, ви змінилися... Концепція «повернення» до того сексу, який був на початку, — тричі на тиждень, припустімо, — нереалістична і тисне на пару. «Заходь, роздягайся, ти повинен!» — ні, так це не працює. Єдине, що стабільно в нашому житті, — це його мінливість. У цьому і краса парадоксу.

Тому я пропоную не «повернути секс», а «досліджувати секс». Пізнавати себе. Шукати справжній інтерес. А яка зараз моя сексуальність? Який вигляд має моє бажання? Через що секс зник? Чого б мені зараз хотілося?

Можливо, ці запитання і чесні відповіді на них («Зачекайте-но, раніше в мене не було собаки, такої посади та стількох криз у світі») призведуть до змін. Знадобиться звільнити час для партнера, покликати його на побачення. Тому що, як я вже говорила, зріла сексуальність передбачає вибір, зусилля і дію.

— Тобто запланований секс за графіком — це нормально?

— Так! Ба більше, це важлива частина дорослої сексуальності. Звучить, здавалося б, не дуже романтично. Люди думають, що секс має бути спонтанним. Мовляв, саме таким він був на початку стосунків. Але спонтанний секс — це міф. Ми забуваємо, що на самому початку, коли ще не жили разом, планували зустрічі. Збиралися, одягалися по-особливому, припускали, як розвиватимуться події, відчували передчуття, таємні бажання та фантазії. Тобто насправді навіть тоді спонтанного сексу не було.

Тривога дорослого життя, швидкість споживання контенту, обов'язок досягаторства — все це впливає на нас. У вас є графік зустрічі з друзями, походу в лазню, до театру, на прогулянку, на спорт... А чому, любі мої, у вас не може бути графіка сексу? Це не має бути графа в щоденнику «Ми зараз кохатимемося». Це має бути графа «Ми якісно проводимо час удвох». Без розмов про роботу, дітей і «битовуху». Без зобов'язань «Швидко роздягайся!» Потрібно шукати різні форми. Можна влаштовувати побачення, зіграти разом у PlayStation (ви знали, що є ігри для двох?), придумати захопливу рольову гру. Створити простір для прелюдії, фантазії, потягу, поглядів, таїнства, тиші... Вимкнути телефон. Аби жодних дзвінків і повідомлень у чатах, жодних соцмереж. Коли ви відключите зовнішній шум, це кардинально змінить ситуацію на краще.

— Ми живемо в епоху, коли секс переоцінений? Культ оргазму й ось це ось усе...

— Так, однозначно. Ми живемо в той час, коли, з одного боку, є гіперсексуальність, а з іншого — відчуженість від тіла. Величезна кількість блогів, відео на YouTube, книжок і статей повідомляють, що в нас просто-таки має бути секс, з о-о-о-о-о-ось таким оргазмом. З точки «в СРСР сексу не було» ми просто зобов'язані перейти в протилежну стадію. А якщо ні, значить, ти «поганий», «деформований», «недостатній»...

Тому відходьте від ширми соціокультурних уявлень про те, як має бути. Довіряйте собі й займайтеся сексом коли хочете, скільки хочете і з задоволенням.

Більше новин читайте на GreenPost.