Час проти них. Що бідність робить з дитячим організмом

Життя в економічно вразливих умовах може залишати слід не лише на долях, але й на клітинах тіла. Нове міжнародне дослідження показало: діти з бідніших родин мають біологічні ознаки пришвидшеного старіння вже в ранньому віці. Про це повідомляє Дзеркало.

Теломери — лінійка біологічного часу

Учені з Імперського коледжу Лондона провели дослідження, у якому проаналізували дані 1160 дітей віком від 6 до 11 років із різних країн Європи. Діти були поділені на три групи за рівнем достатку — низький, середній і високий — відповідно до міжнародної шкали сімейного добробуту. Оцінювались такі показники, як наявність у дитини власної кімнати чи кількість транспортних засобів у родині.

Від учасників було зібрано зразки крові для вимірювання довжини теломер — спеціальних структур у хромосомах, які виконують роль «захисних ковпачків» ДНК і поступово вкорочуються з віком. Паралельно визначався рівень кортизолу — гормону стресу — через аналіз сечі.

Результати засвідчили тривожну закономірність: теломери у дітей із забезпечених родин були в середньому на 5% довші, ніж у їхніх ровесників із родин із низьким достатком. У дівчаток теломери виявились довшими на 5,6%, ніж у хлопчиків. А кожен відсоток збільшення жирової маси тіла асоціювався з укороченням теломер на 0,18%.

Стрес б’є на роки вперед

Окрім теломер, серйозною різницею став рівень кортизолу. У дітей з родин із низьким достатком концентрація цього гормону була на 15–22% вищою, ніж у їхніх однолітків із родин середнього та високого достатку. Це свідчить про підвищене навантаження на організм унаслідок хронічного стресу.

Кендал Марстон, перший автор дослідження зі Школи громадського здоров’я Імперіалу, зазначає: «Ми знаємо, що хронічний стрес зумовлює біологічний знос організму. Дослідження на тваринах довели, що внаслідок стресу теломери стають коротшими».

Попри те, що дослідження не доводить прямого причинного зв’язку між рівнем кортизолу і скороченням теломер, воно демонструє чіткий зв’язок між соціальним становищем і змінами на клітинному рівні.

Удар по майбутньому

Доктор Олівер Робінсон, старший автор дослідження, наголошує на довготривалих наслідках таких змін: «Наші результати демонструють чіткий зв’язок між добробутом родини та маркерами клітинного старіння. Закономірності, що формуються в перше десятиріччя життя, можуть впливати на все життя дитини».

Він додає: «Приналежність до малозабезпеченої групи створює додаткове біологічне навантаження. Це може бути еквівалентно десяти рокам прискореного старіння на клітинному рівні в порівнянні з дітьми із заможних родин».

На думку дослідників, підвищений стрес у таких дітей може бути пов’язаний із психологічними та побутовими факторами: спільне проживання в одній кімнаті з кількома членами родини, брак доступу до навчальних ресурсів, відсутність умов для виконання домашніх завдань тощо.

Не генетика, а середовище

Науковці застерігають: дослідження не свідчить про те, що гени дітей із бідних родин «гірші». Йдеться саме про вплив умов життя — екологічних, психологічних, побутових — на маркери старіння. Саме цей опосередкований механізм, через хронічний стрес і нестачу ресурсів, є причиною клітинних змін.

Ці результати мають критичне значення для суспільств, які прагнуть рівних стартових можливостей для дітей. Адже біологічна нерівність закладається ще до того, як дитина встигне зробити власний вибір.

Більше новин читайте на GreenPost.