Біорозкладний мікропластик - приховані загрози
Науковці виявили несподівані екологічні наслідки розпаду біорозкладного пластику до мікрочастинок.
Біорозкладний мікропластик: неочікувані екологічні ризики. Фото: УНІАН
Дослідження, опубліковане в журналі Nature Chemical Engineering (2024), виявило, що хоча біорозкладний пластик довгий час вважався екологічно прийнятною альтернативою, його розпад до мікрочастинок може мати непередбачувані негативні наслідки для екосистем, інформує ТСН.
Вчені з’ясували, що ці мікрочастинки здатні проявляти токсичність та накопичуватися в живих організмах (біоакумуляція), чого раніше не враховували при оцінці їхньої безпеки. Екологиня Каролайн Гебара та її команда зазначають, що "біорозкладність не означає автоматичну нешкідливість для навколишнього середовища".
Дослідження показало, що біорозкладний мікропластик може порушувати баланс ґрунтових та водних мікробіомів, які є ключовими для підтримки здоров'я екосистем. Вивільнення мономерів та добавок під час розкладання діє як стресор для цих мікроорганізмів.
Особливу тривогу викликає здатність біорозкладного мікропластику взаємодіяти з іншими забруднювачами, адсорбуючи важкі метали та органічні сполуки, що робить їх переносниками токсинів через харчові ланцюги та підвищує їх біодоступність для різних організмів.
Фізико-хімічні зміни, що відбуваються з біорозкладним мікропластиком у довкіллі під впливом окислення та ультрафіолетового випромінювання, а також механічне стирання, ускладнюють прогнозування їхньої подальшої екологічної долі. Польові дослідження підтвердили поширеність цих мікрочастинок у різних екосистемах, де в деяких з них були виявлені значні концентрації.
Автори дослідження наголошують, що не всі біорозкладні полімери є однаково безпечними для екосистем. Різні типи, такі як полімолочна кислота (PLA) та полігідроксиалканоати (PHA), мають різні профілі розкладання та екотоксикологічні характеристики після фрагментації.
Існуюча система регулювання часто не враховує специфіку мікропластику, оскільки більшість стандартів оцінюють біорозкладність на макрорівні. Дослідники закликають до комплексного підходу до проблеми пластикового забруднення, де біорозкладність є лише одним елементом стратегії сталого розвитку, а зменшення споживання та покращення управління відходами залишаються критично важливими.
Інженерам рекомендується враховувати екотоксикологічні ризики при розробці нових біорозкладних матеріалів, мінімізуючи утворення шкідливих метаболітів. Також необхідна прозора комунікація зі споживачами щодо переваг та обмежень "зеленого" пластику, щоб уникнути хибного відчуття безпеки та можливого збільшення його використання.
Більше новин читайте на GreenPost.
