Безугла, Маск та що «не так» із синдромом Аспергера
Розбираємось із його проявами.
Фото: Barnard.edu
Заява народного депутата України Мар’яни Безуглої щодо того, що вона нібито має синдром Аспергера, підняла бурхливу реакцію. Не в останню чергу це пов’язувалося із питанням доступу до державної таємниці, який, принаймні для державних службовців із відповідним діагнозом, заборонений і який Безугла, як заступник голови Комітету ВРУ з питань нацбезпеки, оборони та розвідки мала.
Раніше про такий діагноз у себе заявляв інший одіозний персонаж — Ілон Маск, котрий був однією з осіб, які привели до влади Дональда Трампа, а тепер намагається розхитати американську двопартійну систему створенням третьої партії.
В умовах, коли все більше людей із таким діагнозом мають вплив як на світ, так і на нас безпосередньо, дедалі актуальніше розуміти, що взагалі таке синдром Аспергера та чого чекати від його носіїв.
Прояви «Аспергера»
Хоча діагноз «синдром Аспергера» був виключений з актуальних класифікацій та інтегрований у ширшу категорію «розлад аутичного спектру» (РАС), важливо розуміти профіль людей, які раніше ним позначалися. Це допомагає краще усвідомити нейрорізноманіття — різні способи, якими люди обробляють інформацію та взаємодіють зі світом.
Особливості, що характеризували «синдром Аспергера», включають:
Труднощі з розумінням невербальних сигналів. Міміка, жести, тон голосу, мова тіла — все це може бути складно розшифрувати. Людина може не помічати, що співрозмовник нудьгує чи роздратований, що призводить до казусів.
Проблеми з підтриманням зорового контакту. Це може проявлятися як повне уникнення погляду, так і, навпаки, занадто пильний, інтенсивний погляд, що може здатися дивним.
Труднощі з «читанням» соціальних ситуацій. Розуміння неписаних соціальних правил, гумору, сарказму, іронії чи метафор може бути викликом. Це іноді призводить до буквального сприйняття слів і непорозумінь.
Соціальна реципрокність. Може бути складно «давати і брати» у розмові, підтримувати діалог, який є взаємним. Часто це більше схоже на монолог про власні інтереси, аніж на обмін думками.
Інтенсивні та вузькі інтереси. Це одна з найяскравіших рис. Людина може бути надзвичайно глибоко занурена в одну чи кілька тем (наприклад, історія Стародавнього Риму, види динозаврів, системи метрополітену, програмування). Вони можуть годинами збирати інформацію, вивчати деталі й обговорювати ці інтереси, демонструючи енциклопедичні знання.
Прихильність до рутини та передбачуваності. Будь-які зміни в планах, розкладі чи навколишньому середовищі можуть викликати сильний стрес, тривогу чи навіть паніку. Слідування чітким правилам і структурам дає відчуття безпеки.
Сенсорна чутливість. Деякі люди можуть бути надмірно чутливими до певних подразників (наприклад, гучні звуки, яскраве світло, певні текстури тканин, сильні запахи) чи, навпаки, мати знижену чутливість.
Повторювані рухи чи поведінка (стімінг). Це можуть бути незначні рухи, такі як розгойдування, постукування пальцями, махання руками. Вони часто служать для саморегуляції, допомагаючи впоратися зі стресом або надмірною сенсорною стимуляцією.
Особливості мовлення. Мовлення може бути дуже формальним, педантичним, іноді монотонним. Використання складних слів або фраз, що не відповідають контексту, не є рідкістю. Труднощі з розумінням і використанням метафор або непрямих висловлювань.
Важливо наголосити, що люди з такими особливостями часто мають середній чи навіть вищий за середній інтелект і добре розвинені мовленнєві навички, що раніше й відрізняло «Аспергера» від інших форм аутизму.
Зміна назви
Недавні дослідження Гервіга Чеха й Едіт Шеффер виявили факти співпраці Ганса Аспергера із нацистами, зокрема убивству дітей з вадами. Тому наразі в медицині відходять від використання терміну «синдром Аспергера», переходячи до більш етичного та сучасного терміну «розлад аутичного спектру» (РАС), що фокусується на індивідуальних потребах підтримки, а не застарілих і скомпрометованих назвах.
Більше новин читайте на GreenPost.
