Безкоштовна медична допомога: експерт пояснює, чи можлива охорона здоров'я без правового нігілізму
Лише Закон «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» порушує дев'ять статей Конституції.
Ніхто не буде сперечатися, що насправді право на охорону здоров'я, передбачене 49 статтею Конституції України, є лише на папері. Про це GreenPost заявив медичний експерт Дмитро Підтуркін, засновник Української медичної експертної спільноти.
«Насправді права на безкоштовну медичну допомогу немає і, напевно, це одне з найпорушуваніших із конституційно закріплених прав наших громадян», — вважає експерт.
Пропоновані кроки щодо створення механізму забезпечення цього права Дмитро Підтуркін кваліфікує як «лютий треш».
Внесення у статтю норм про надання медичної допомоги безкоштовно в межах коштів, визначених бюджетом (державним/місцевим).
«Це абсолютно порожня норма, оскільки вона дублює статтю 95 Конституції України. Адже і зараз у 49 статті сказано: «Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних та лікувально-профілактичних програм», а у 95-й статті це доповнюється: «Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір та цільове спрямування цих видатків. Держава прагне до збалансованості бюджету України». Ці дві норми загалом і дають те, що пропонується», — говорить Дмитро Підтуркін.
Експерт додає, що подібне пряме формулювання призводить до обмеження прав і соціальних гарантій людей, що прямо суперечить ст. 22 Конституції: «Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу прав і свобод». Окрім того, на неприпустимість підходу формування рівня соціальних гарантій залежно від виділених у бюджеті коштів (і саме щодо медичного обслуговування населення) вказав Конституційний суд у своєму рішенні від 25.11.1998 р. (справа № 1-29/98), наголошує Дмитро Підтуркін.
Визначення терміну «медична допомога» (означити конкретні види допомоги, вимоги до їх виконання і т. д.)
«Цей підхід намагалися реалізувати з кінця 90-х, але нічого не вийшло і не вийде», — переконаний експерт.
Він пояснює, що причина цього є комплексною. По-перше, у Конституції не можна записати «конкретні види медичної допомоги» — «це абсурд». По-друге, не можна чітко й однозначно розділити, де медична допомога, а де медична послуга.
«Намагалися сказати, що все, що рятує життя — медична допомога, а що покращує якість життя — медпослуга. Але одна й та сама медична маніпуляція залежно від діагнозу та стану для одного пацієнта рятуватиме життя, а іншому лише покращуватиме його якість», — говорить Дмитро Підтуркін.
Він наголошує, що ніде у світі немає прикладу такого поділу — ні в конституціях інших країн, ні в документах ВООЗ.
Усунути суперечності з нормами інших нормативно-правових актів (Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» тощо).
«Тут навіть коментувати не хочеться. Потрібно не Конституцію підганяти під закони, а робити закони, які відповідають Конституції. Нині в охороні здоров'я суцільний правовий нігілізм. Лише Закон «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» порушує дев'ять статей Конституції України», — констатує Дмитро Підтуркін.
Що ж робити? Експерт вважає, що вихід із ситуації є, причому дуже простий.
«У нас нормальна 49-та стаття та нормальні соціальні гарантії. Просто необхідно створити систему фінансування охорони здоров'я, яка з одного боку відповідатиме Конституції, а з іншого — забезпечить ефективність функціонування системи медобслуговування та акумуляцію необхідних фінансових ресурсів. І така система є — це обов'язкове медичне страхування. Саме так працює фінансування охорони здоров'я у всіх пострадянських країнах, які уникали бюджетного утримання медичної мережі. І саме система ЗМС, якщо платником страхових платежів буде не приватна особа, а роботодавець, повністю відповідає 49-й статті Конституції за рішенням Конституційного Суду від 29.05.2002 р. (справа № 1-13/2002)», — розповідає Дмитро Підтуркін.
У зазначеному рішенні йдеться про те, що запровадження державного медичного страхування не суперечитиме конституційному припису «у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно» лише в тому разі, коли платниками обов'язкових страхових платежів (внесків) будуть організації, установи, підприємства, інші суб'єкти господарювання, які займаються підприємницькою діяльністю, державні фонди тощо.
Також ми розповідали, що медичне сортування в Україні було та є винятково за одним принципом: бабло та доступ до влади — експерт.
