За 15 км від Нагасакі серед моря височить незвичайний острів, силует якого нагадує військовий корабель. Хасіма («прикордонний острів») чи, як його називають, Гункандзима («острів-лінкор»), — це унікальний пам'ятник японської індустріалізації. Бетонні будинки тут буквально виростають з океану. Але всі вони сьогодні безлюдні й покинуті. Сьогодні Хасіма постає мовчазним свідком японського економічного дива — місце, де величні технологічні досягнення переплітаються з непростими сторінками історії. «Дзеркало» розповідає, як шахтарське місто-острів стало примарою, та показуємо знімки цього незвичайного місця.
Історія острова розпочалася у 1887 році з відкриття вугільних шахт. Під морським дном на глибині до 600 м видобували вугілля, яке стало паливом для стрімкого розвитку японської промисловості.
Життя на Хасімі вирувало: 30 житлових корпусів, 25 магазинів, школа, два басейни, лікарні й навіть цвинтар — усе це вмістилося на крихітному клаптику землі площею 6 га. Перша в Японії велика залізобетонна будівля з'явилася саме тут. Щільну міську забудову було спроектовано так, аби витримувати суворі тайфуни.
До 1960-х років населення острова перевищило 5000 осіб — адже його розміри становлять лише 480 на 160 м. Протягом півстоліття Хасіма залишалася одним із найбільш густонаселених місць на Землі.
Але острів має і темну сторінку історії. Під час Другої світової війни тут використовувалась примусова праця: у жорстких умовах працювали корейці та китайці. Цей факт досі спричиняє гострі дискусії.
Захід Хасіми настав у 1974 році, коли Японія перейшла з вугілля на нафту. Шахти закрилися, мешканці покинули свої будинки, і місто перетворилося на примару посеред океану.
Після десятиліть забуття 2009 року острів відкрили для туристів, а 2015 року ЮНЕСКО включило його до списку Світової спадщини, визнаючи його важливу роль в індустріалізації Японії. Однак цей статус залишається неоднозначним через темне минуле острова.
Більше новин читайте на GreenPost.