Американські касетні боєприпаси допоможуть Україні, але створять проблеми у майбутньому: що не так із цією зброєю

Рішення США поставити касетні боєприпаси Україні, про яке стало відомо 7 липня, призвело до розбіжностей американців навіть із їхніми найвідданішими союзниками. Ініціативу встигли розкритикувати у Великій Британії, Канаді, Німеччині, Іспанії, Новій Зеландії. Проте Білий дім не відмовився від свого наміру. «Дзеркало» розбирається, чому Вашингтон прийняв таке рішення, ніж американські касетні боєприпаси можуть бути корисними для ЗСУ зараз і які проблеми можуть принести у майбутньому.

Чому США таки дають Україні небезпечну та негуманну зброю, від якої добровільно відмовилися багато країн?

Причин кілька.

1) Тому що Україні не вистачає артилерійських боєприпасів для контрнаступу, і найближчими місяцями західні союзники не зможуть повною мірою вгамувати цей «снарядний голод».

Це головна причина. Президент США Джо Байден прямо пояснив ухвалення цього непростого рішення тим, що «в українців закінчуються боєприпаси». Рішення про передачу ЗСУ касетних боєприпасів не було спонтанним. Керівництво Сполучених Штатів зважувало плюси та мінуси такого рішення кілька місяців, перш ніж Байден схвалив його у розпал українського контрнаступу — коли потреба у боєприпасах як ніколи висока.

Помічник президента США з національної безпеки Джейк Салліван пояснив необхідність поставок касетних боєприпасів в Україну нестачею артилерії і тим, що ризик для мешканців України від касетних бомб менший, ніж від наслідків можливої російської окупації.

«Ми визнаємо, що касетні боєприпаси створюють від боєприпасів, що не розірвалися. Ось чому ми відкладали рішення так довго, як могли. Але існує також величезний ризик заподіяння шкоди цивільному населенню, якщо російські війська та танки пройдуть повз українські позиції, захоплять більше української території і підпорядкують собі більше українських мирних жителів, бо Україні не вистачає артилерії. Це неприйнятно для нас», — сказав він.

«Брак артилерії», про яку говорить Салліван, — це насамперед недостатня кількість артилерійських снарядів. Пентагон уже зняв зі зберігання величезну кількість 155-мм снарядів і відправив їх до України. Через це всередині США назрівають побоювання, що запасів уже може бути недостатньо для самої американської армії. А витрата снарядів помітно зросла з початком українського контрнаступу, в ході якого ЗСУ доводиться проламувати лінії оборони росіян, що будувалися понад півроку. Касетні 155-мм снаряди дозволяють частково вирішити цю проблему, оскільки можуть вражати більше цілей за меншої витрати боєприпасів.

При цьому заступник міністра оборони США з політичних питань Колін Каль стверджує, що постачання касетних боєприпасів допоможуть зменшити втрати ЗСУ на полі бою. Крім того, він вважає, що це тимчасовий захід. Вона буде використана доти, доки США та їхні союзники не наростять виробництво 155-мм снарядів для повноцінного задоволення потреб ЗСУ.

Фактично за допомогою передачі касетних боєприпасів Україні США виграють час для промисловості — своєї та союзників. На думку Каля, такі постачання покажуть Путіну, що його ставка на «гра в довгу» (затягування війни) закінчиться таким же провалом, як і спроба бліцкригу на початку минулого року.

Крім того, касетних боєприпасів у США багато — Колін Каль говорив про сотні тисяч.

2) Тому що Україна обіцяє використовувати їх із максимально можливими застереженнями та без порушення міжнародного права.

Озвучуючи рішення США надати Україні касетні боєприпаси, Джейк Салліван заявив, що Київ пообіцяв використати їх дуже обережно. Потім він також розповів про запевнення української сторони на адресу союзників у тому, що ЗСУ не використовуватиме їх на території Росії.

Колін Каль також повідомив, що українці надали письмові запевнення, що не застосовуватимуть касетних боєприпасів у міських районах, населених мирними жителями. Крім того, Україна зобов'язалася вести ретельний облік місць застосування касетних боєприпасів, що може полегшити їхнє розмінування в майбутньому.

Саме по собі використання касетних боєприпасів не суперечить міжнародному праву військових конфліктів, але атака за їх допомогою мирного населення та цивільних об'єктів (як це робить Росія) є прямим і грубим порушенням вимог Женевських конвенцій, тобто військовим злочином.

До конвенції про повну заборону використання касетних боєприпасів приєдналося понад 120 країн світу, які погодилися їх не виробляти, не використовувати, не передавати іншим країнам та не накопичувати. Але серед підписантів немає США, Росії, України та майже всіх країн НАТО, розташованих поруч із Росією (Естонії, Фінляндії, Латвії, Польщі, Румунії, Туреччини і навіть Білорусі).

Таким чином, передаючи Україні касетні боєприпаси, США не порушать жодних своїх зобов'язань та положень міжнародного гуманітарного права. Київ, у свою чергу, теж може використовувати його без порушення конвенцій — якщо не стрілятиме, наприклад, касетними снарядами по населених пунктах.

3) Тому що американські касетні боєприпаси менш небезпечні для мирних жителів, ніж російські.

Розповідаючи про причини передачі американських касетних боєприпасів Україні, Колін Каль зазначив, що вони не такі небезпечні для мирного населення, як їхні російські аналоги. Якщо російських касетних пристроях своєчасно не розривається 30-40 % суббоєприпасів, то американських цей показник нижче 2,35 %.

Чим американські касетні боєприпаси можуть допомогти ЗСУ?

У військовому відношенні касетні боєприпаси є ефективною зброєю, яка дозволяє завдавати швидких і невідворотних ударів «по площах» (тобто знищувати об'єкти на великій території одним ударом). Під час війни у В'єтнамі на враження однієї мети американська артилерія в середньому витрачала 13,6 звичайних 155-мм снарядів і всього 1,7 касетних. За більш консервативними оцінками, 155-мм касетний боєприпас ефективніший за звичайний осколково-фугасний у три-п'ять разів.

Зрозуміло, це не якась суперзброя, здатна миттєво переламати хід війни. Але ситуація, в якій одна армія вільно користується касетними боєприпасами для нападу, а сторона, що обороняється, у відповідь не може їх використовувати, дає перевагу агресору. Американські касетні снаряди допоможуть створити військовий паритет у цій галузі (хоча існують окремі свідчення правозахисників про застосування Україною таких боєприпасів раніше, які заперечувалися офіційним Києвом).

Американські 155-мм касетні снаряди дозволять українській артилерії вести вогонь з віддалених і добре замаскованих закритих позицій щодо площових цілей — наприклад, по командних пунктах, колонах бойової техніки, складах боєприпасів. Декілька десятків суббоєприпасів в одному снаряді допомагають компенсувати неточність артилерійського вогню.

Найпоширеніші в американській армії 155-мм касетні снаряди М483А1 та М864 годяться для боротьби і з живою силою, і з броньованою технікою. Їх начинка складається з комбінації протипіхотних осколково-фугасних гранат М42 (наприклад, М864 їх 48 штук) і кумулятивних протитанкових гранат М46 (24 штуки). Від удару такою гранатною «шрапнеллю» зверху погано захищають окопи та траншеї, які добре протидіють вогню прямим наведенням — наприклад, із танків. Саме тому касетні боєприпаси чудово підходять для артилерійської підготовки перед проривом ворожих смуг оборони. А їхня велика ефективність дозволить завдавати максимальної шкоди до того, як противник зможе змінити позицію.

Касетні боєприпаси, поставлені у достатній кількості, цілком можуть допомогти ЗСУ впоратися зі снарядним голодом. Їх має вистачити доти, доки промисловість західних держав не наростить виробництво 155-мм снарядів до потрібних обсягів. Крім того, Україна має на озброєнні 105 мм знаряддя стандарту НАТО і системи залпового вогню HIMARS — а касетні боєприпаси американці мають і для них.

Які наслідки в майбутньому можуть мати використання касетної зброї?

Використання касетних боєприпасів несе додаткову загрозу мирним громадянам у порівнянні з простими снарядами. Можуть убивати мирних мешканців ще багато років після конфлікту.

Проблема в тому, що кожен суббоєприпас (маленька граната всередині касетного снаряда чи бомби) оснащений окремим підривником. За задумом конструкторів він повинен спрацьовувати при ударі об землю чи на невеликій висоті. Але так відбувається не завжди: часто деякі підривники не спрацьовують, і смертоносні пристрої залишаються лежати на землі, виявившись невидимими в якихось заростях або в густій траві. Боротися з цим допомагає встановлення на гранати-суббоєприпаси системи самознищення, але повної гарантії безпеки не дає й вона.

В результаті суббоєприпаси, що не розірвалися, можуть вбивати і калічити людей ще довго після закінчення війни, а для очищення територій від них потрібно докладати багато зусиль. На жаль, дуже часто незрозумілі об'єкти, що викликають іцікавість, знаходять і діти.

Наприклад, під час війни у В'єтнамі з 1964 по 1973 рік США скинули на територію Лаосу, яку використовували з метою в'єтнамські комуністи, понад 270 мільйонів касетних суббоєприпасів, з яких близько 80 мільйонів (тобто майже третина) не вибухнуло. За 50 років після цього було знешкоджено менше ніж 1 % з них. Ще у 2008 році в Лаосі відбувалося 310 пов'язаних із касетними боєприпасами нещасних випадків на рік. 60 % із них закінчувалися смертю, причому 40 % жертв були дітьми.

Припустимо, що США поставлять Україні 100 тисяч 155-мм касетних снарядів М864 та ЗСУ їх усі витратить відповідно до своїх зобов'язань. Це означає, що на територію країни впаде 7,2 млн американських суббоєприпасів (на додаток до невідомої кількості російських). Припустимо, що оцінка Коліна Каля вірна і не розірвуться лише 2,35 % із них. З таким розкладом після закінчення бойових дій на українській землі додатково залишиться близько 170 тисяч гранат, що не розірвалися, з американських касетних боєприпасів.

Проте варто зазначити, що наслідки від використання українцями американських касетних боєприпасів уже зараз сильно «нівелювали» російські військові. Олександра Устинова, депутат Верховної ради України, стверджує, що українським військам у будь-якому разі доводиться розмінувати більшу частину звільненої від російської окупації території. Тобто використання касетних бомб, звичайно, додасть роботи українським саперам після перемоги — але, можливо, не в якийсь радикальний спосіб: вибухонебезпечних пристроїв на українській землі й так достатньо. Тим більше, що Росія використовувала касетні боєприпаси з самого початку війни, зокрема для ударів по українських містах, наприклад, по житлових районах Харкова.

Ми вже писали про «заборонені міжнародною конвенцією»: чому, попри намагання Росії, Україна одержить касетні боєприпаси.