Ідея про «альфа-самця», що ніби-то очолює ієрархію приматів, не має наукового підґрунтя у більшості випадків. Нове масштабне дослідження біологів доводить: у переважній більшості видів приматів жодна стать не домінує постійно, а відносини в групах є набагато гнучкішими, ніж вважалося раніше. Про це йдеться в дослідженні на сайті PNAS.
У масштабному дослідженні, що охоплює понад 70 видів приматів — від лемурів до шимпанзе, — вчені проаналізували соціальні структури та поведінкові звички тварин. З’ясувалося, що стабільне домінування однієї статі у більшості видів — радше виняток, ніж правило. Тільки близько третини видів продемонстрували стале домінування або самців, або самиць, тоді як решта мають більш гнучкі, змінні або паритетні форми взаємодії.
Ці спостереження суттєво змінюють уявлення про ієрархії у тваринному світі. У частині досліджуваних груп домінування може переходити від однієї статі до іншої залежно від сезону, віку членів спільноти, доступності ресурсів або навіть конкретної ситуації. Такий динамізм свідчить про глибшу складність тваринних соціумів, ніж раніше вважалося.
Докторка Мері Брук, одна з авторок дослідження, зазначає: «Ми повинні відходити від бінарного мислення про владу в природі. Примати демонструють широкий спектр моделей соціальної організації, і це важливо для розуміння також і людських відносин».
Також фахівці підкреслюють, що домінування не гарантує доступу до всіх ресурсів чи здатності впливати на ухвалення рішень. Навпаки — у деяких видів соціальні коаліції та взаємна підтримка мають більшу вагу, ніж фізична сила або агресія.
У масовій культурі образ «альфа-самця» давно перетворився на символ сили, впевненості та права керувати. Його популяризували зокрема завдяки раннім спостереженням за поведінкою вовків у неволі, а також деякими поверхневими висновками з вивчення приматів. Однак сучасні дослідження демонструють, що ця модель значно переоцінена — і здебільшого не відповідає реальним соціальним механізмам у дикій природі.
У тваринних спільнотах лідерство не завжди означає силу або агресію. Часто вплив набувається через досвід, соціальні зв’язки, здатність організовувати групу чи вирішувати конфлікти. Турбота про молодь, спроможність знаходити їжу або забезпечувати безпеку також можуть зробити особину авторитетною без фізичного домінування.
Професор Джоан Сілвер додає: «Поведінка приматів нагадує складну мозаїку, де рішення ухвалюються колективно, а не лише за сигналом домінанта». Вона наголошує: сучасні підходи до зоології визнають багатовимірність соціального впливу, де фізична перевага є лише одним із численних чинників.
Насправді багато груп приматів функціонують за горизонтальною або ситуативною логікою — де рішення залежать від обставин, а не від фіксованого статусу. Це особливо помітно у групах з високим рівнем емпатії та догляду за потомством, де самиці можуть мати не менший, а іноді й більший вплив на перебіг подій.
Таким чином, ідея про «альфа-самця» — радше культурна проєкція людських очікувань і стереотипів на природу, ніж науково підтверджений факт. Вона не враховує багатство варіацій, яке демонструють примати у своїх взаємодіях.
Це дослідження ставить під сумнів культурні міфи, що десятиліттями впливали на сприйняття лідерства та гендерних ролей у суспільстві. Якщо навіть серед тварин немає сталого домінування однієї статі, чи варто людям будувати ієрархії, ґрунтуючись на уявленнях про «природну» зверхність?
Науковці підкреслюють, що розуміння гнучкості приматських соціумів допомагає переосмислити й людські моделі організації, де в центрі уваги — рівноправність, співпраця і взаємна підтримка. Це особливо актуально для сучасного суспільства, яке шукає нові форми етичного лідерства.
Більше новин читайте на GreenPost.