Що тільки не роблять із нафти — паливо, машинне масло, автомобілі, комп’ютери, одяг та косметику. Додають нафту й у продукти харчування, які ми їмо щодня — розповідаємо, навіщо.
Жодна нормальна людина не захоче проковтнути щось неїстівне, тим паче нафту. Але по суті, нафта — це один із найуніверсальніших продуктів, знайдених на землі, що складається з багатьох вуглеводневих ланцюгів. Завдяки хімічній промисловості нафта здатна видозмінюватися таким чином, що легко потрапляє в наш організм. Нічого хорошого в цьому немає, тому важливо знати, яких продуктів варто уникати, якщо не хочете поглинати похідні паливної рідини.
Дивно, але жуйка, яка має освіжати дихання та дбати про здоров’я ротової порожнини, зроблена з нафтопродуктів! Адже жувальну гумку так люблять діти. “Жувальна” основа жуйки – це нафтополімерні смоли, поліетиленові та парафінові. Та й за ароматично-смаковий склад жуйки відповідають барвники та ароматизатори, які найчастіше робляться з тієї ж нафти. До речі, жуйки не піддаються біохімічному розкладу, а отже, завдають шкоди не тільки організму людини, а й екології.
Купуючи дитині жувальну гумку, пам’ятайте, що вона зроблена з нафти
Ще один улюблений вид харчових продуктів не тільки у дітей, а й у дорослих – це солодощі, льодяники, мармелад тощо. Яскраві, різнокольорові, з насиченими смаками — чи ви замислювалися, що в природі такі кольори зустрічаються досить рідко? Багато барвників та консервантів, дозволених до використання у харчовій промисловості, — штучні та мають синтетичну основу. Наприклад, барвник E129 під назвою червоний чарівний АС або Е211 консервант бензоат натрію. Виявити нафту під ім’ям харчовий парафін можна й у складі деяких шоколадних цукерок.
Також із продуктів переробки нафти роблять ванілін — ароматизатор із насиченим ароматом, який асоціюється у нас виключно із насолодою та ніжністю. Апетитні торти та тістечка з ванільним кремом, ранковий ванільний латте та ванільний пломбір – всі вони, швидше за все, приготовані з використанням ваніліну. Який, у свою чергу, роблять із ароматичного вуглеводню бензолу. У великих дозах ванілін може бути отруйним, тому було встановлено безпечну добову норму його споживання — 10 мг/кг/день: наприклад, людина вагою 70 кг може з’їдати до 700 мг ваніліну на день, а це фізично неможливо. До речі, з бензолу також роблять штучний цукрозамінник сахарин.
У середині XX століття американські вчені розробили суперпродукт – синтетичний жир олестра з нульовою калорійністю, який став дієтичною альтернативою рослинним та тваринним жирам. Виробники стали додавати його в чіпси та інші продукти для перекусів, від яких зазвичай можна погладшати. Тільки роблять олестру з мінеральної олії, виготовленої з нафти, тому вона не прогоркає. Через особливу будову молекул травні ферменти людини не в змозі розщепити цей синтетичний жир, і він виводиться з організму практично без змін. Правда, іноді він осідає в кишечнику, де накопичується та провокує запалення та розвиток різних хвороб. А ще заважає засвоєнню деяких корисних речовин, наприклад, бета-каротину та жиророзчинних вітамінів. Але винахідливі виробники тепер у продукти з олестрою додають вітаміни A, D, E і К – і пишуть на етикетці товару про його підвищену користь. У деяких країнах використання цього синтетичного жиру заборонено.
І остання речовина, яка не є продуктом харчування, але яку ми вживаємо досить часто — це ацетилсаліцилова кислота. Дивно, але ці ліки теж роблять із нафти. Вчені навчилися виробляти саліцилову кислоту з фенолу ще в 1874 році, і з тих пір за таким принципом роблять не лише аспірин, а й багато антибіотиків та антисептиків. Той випадок, коли нафта вбиває все живе своїм шляхом у нашому організмі, а ми й раді. Ще із нафтопродуктів роблять проносні.
Більше новин читайте на GreenPost.