303 мільярди барелів і зруйновані труби. Що чекає на енергетику Венесуели після Мадуро

Захоплення Ніколаса Мадуро американськими спецпризначенцями 3 січня 2026 року відкрило нову главу в історії країни, що володіє найбільшими у світі запасами нафти. Що чекає на енергетичний сектор Венесуели – і чому відновлення буде коштувати десятки мільярдів доларів?

Нафта: найбільші запаси, найменший видобуток

Венесуела володіє найбільшими доведеними запасами нафти на планеті – 303 мільярди барелів, що становить близько 17% світових резервів. Це більше, ніж у Саудівської Аравії (267 млрд барелів) і в 5,5 рази більше, ніж у США (55 млрд барелів). Якби ці запаси можна було добувати з такою ж ефективністю, як саудівську нафту, Венесуела могла б стати найпотужнішим енергетичним гравцем на планеті, зазначає Al Jazeera.

Проблема в тому, що ці запаси – переважно надважка нафта в басейні Оріноко на сході країни. Вона густа, в'язка і потребує спеціальних технологій переробки, які є лише в кількох країнах світу, передусім у США (штати Техас і Луїзіана). Видобуток такої нафти дорожчий, ніж звичайної, а продається вона зі знижкою порівняно з легкою «солодкою» нафтою.

Від 3,5 мільйона до 1 мільйона барелів: історія падіння

У 1970-х роках Венесуела добувала до 3,5 мільйона барелів на день – понад 7% світового видобутку. Країна була одним із засновників ОПЕК (1960) разом з Іраном, Іраком, Кувейтом та Саудівською Аравією. У 1990-х і на початку 2000-х видобуток стабільно перевищував 3 мільйони барелів на день. Венесуела постачала до США 1,5-2 мільйони барелів щодня, будучи одним із найбільших постачальників нафти для Америки.

Усе змінилося після приходу до влади Уго Чавеса (1999). Націоналізація нафтової галузі, звільнення 18 000 працівників державної нафтової компанії PDVSA після страйку 2002 року, втрата технічних кадрів, корупція та недоінвестування призвели до поступового занепаду. При Мадуро (з 2013 року) ситуація погіршилася: американські санкції 2017 та 2019 років додатково обмежили експорт і доступ до технологій.

Результат: у 2024 році Венесуела видобувала в середньому 952 000 барелів на день – менш ніж третину від пікових показників. Це менше 1% світового видобутку. У листопаді 2025 року, за даними МЕА, видобуток становив близько 860 000 барелів на день, повідомляє Anadolu Agency. Для порівняння: у жовтні 2025 року видобуток ненадовго сягнув 1,01 млн барелів – найвищий показник з лютого 2019 року.

Експорт: від США до Китаю

До введення американських санкцій США були головним покупцем венесуельської нафти. Тепер ситуація кардинально інша: за даними PDVSA, у листопаді 2025 року з 952 000 барелів добової експортної нафти 778 000 барелів (81,7%) йшло до Китаю. США імпортували лише 15,8% (завдяки спеціальним ліцензіям для Chevron), Куба – 2,5%.

У грудні 2025 року, після оголошення президентом Трампом морської блокади, експорт фактично зупинився. США переслідують «тіньовий флот» танкерів, що намагаються обійти санкції. Якщо танкер буде захоплено, це стане третім випадком за місяць.

Доходи від нафтового експорту у 2024 році склали $17,52 млрд – значно менше, ніж $16,4 млрд лише від нафти у 2019 році (тоді нафта становила 88% усього експорту). У 2023 році, за даними OEC, нафта принесла лише $4,05 млрд – 53% експорту.

Інфраструктура: $58 мільярдів на відновлення

За оцінками PDVSA, трубопроводи компанії не оновлювалися 50 років. Вартість модернізації інфраструктури для повернення до пікових обсягів видобутку оцінюється у $58 мільярдів, повідомляє CNN Business.

«Режим Мадуро та Уго Чавес фактично розграбували венесуельську нафтову індустрію», – констатує аналітик Phil Flynn з Price Futures Group.

Навіть якщо міжнародний доступ до Венесуели буде повністю відновлено завтра, знадобляться роки і колосальні інвестиції, щоб повернути нафтовий видобуток на повну потужність. Це не питання місяців – це питання десятиліття.

Природний газ: 200 трильйонів кубічних футів, що спалюються дарма

Венесуела володіє дев'ятими за обсягом запасами природного газу у світі – близько 5,5 трильйона кубічних метрів (195 трлн куб. футів), що становить 73% усіх запасів газу в Південній Америці. Це більше 60% латиноамериканських резервів.

Проблема в тому, що близько 80% видобутого газу є побічним продуктом нафтовидобутку. І замість того, щоб монетизувати ці ресурси, Венесуела просто спалює їх: за оцінками, 40% із 3 млрд куб. футів добового видобутку спалюється або випускається в атмосферу, що означає втрату близько $1 млрд доходів щорічно (за цінами Henry Hub), зазначає Americas Quarterly.

Невикористані можливості: Тринідад і Тобаго та Колумбія

Понад десятиліття Тринідад і Тобаго намагається укласти угоду з Венесуелою про експорт венесуельського офшорного газу через тринідадську інфраструктуру. Острівна держава має потужності для експорту зрідженого природного газу (LNG), але власний видобуток падає, і потужності працюють не на повну. Рішення просте: побудувати 16-кілометровий трубопровід від родовища Dragon (оператор – Shell) до Тринідаду. Термін реалізації – 18 місяців.

Венесуела також могла б експортувати газ до Колумбії. Однак націоналізм і неправильне управління завадили цим проєктам, що означає втрату $1-1,5 млрд щорічних доходів. Примітно, що американські санкції відіграли лише незначну роль у цих провалах – законодавство Венесуели дозволяє 100% приватну участь у проєктах з неасоційованого газу.

Золото, літій, колтан: прихована скарбниця

Венесуела – це не лише нафта і газ. Країна володіє значними запасами критичних мінералів, сконцентрованих переважно в регіоні Гвіанського щита на півдні країни – одній з найстаріших геологічних формацій на Землі.

Золото: найбільші запаси в Латинській Америці

За даними World Gold Council, офіційні золоті резерви Венесуели становлять близько 161,2 метричної тонни – найбільше в Латинській Америці, вартістю понад $23 млрд за поточними цінами. Але це лише офіційні резерви центробанку. Оцінки нерозвіданих родовищ значно вищі: урядовий звіт 2018 року вказував на щонайменше 644 тонни, а деякі оцінки сягають 7000-8000 тонн – потенційно найбільші запаси у світі.

У 2016 році Мадуро створив «Гірничо-видобувну дугу Оріноко» – територію площею 112 000 км² (12% країни), призначену для видобутку золота, алмазів, нікелю, колтану та інших мінералів. Однак жодна з угод з іноземними компаніями на $5,5 млрд не була реалізована. Більшість родовищ контролюють незаконні збройні формування.

За оцінками Держдепартаменту США, щорічний видобуток золота в регіоні Оріноко за останні 5 років становив близько $2,2 млрд – але більшість цього видобутку є нелегальним і контрабандою потрапляє до Бразилії, Колумбії та Гаяни.

Колтан, літій та інші критичні мінерали

Регіон Гвіанського щита містить поклади: колтану (ніобій-танталу) – критичного для електроніки, заліної руди – оцінки сягають 14,68 млрд тонн, бокситів – 200-321 млн тонн, міді, цинку, молібдену, титану, вольфраму та навіть урану. Урядова карта 2021 року також вказує на наявність антимону, магнію та срібла, повідомляє Mining.com.

Особлива увага – до літію. Хоча точні дані про венесуельські запаси не опубліковані за міжнародними стандартами, географічне розташування країни біля латиноамериканського «літієвого трикутника» (Болівія-Аргентина-Чилі, де сконцентровано 60% світових запасів літію) вказує на високий потенціал. Літій використовується в 90% акумуляторів електромобілів і є стратегічним ресурсом у протистоянні США та Китаю, зазначає Réseau International.

Проблема: ресурси на папері, не в реальності

«Ресурси мають значення лише тоді, коли ви можете їх видобути, переробити, профінансувати та доставити на ринок надійно. Без цієї промислової та політичної архітектури запаси – це лише цифри на папері», – влучно підсумовує аналітик Джек Ліфтон, цитує InvestorNews.

Венесуела не має сучасних геологічних даних і прозорої звітності, надійного регулювання гірничих концесій (іноземні компанії зіштовхувалися з раптовим анулюванням контрактів), інфраструктури (регулярні блекаути зупиняють видобуток), юридичної визначеності щодо оподаткування та репатріації прибутків. Результат: Anglo American вийшла з країни у 2012 році після анулювання нікелевих концесій. Crystallex, Rusoro, Gold Reserve – десятки компаній судяться з Венесуелою на загальну суму понад $30 млрд.

Операція «Абсолютна рішучість»: що сталося 3 січня

3 січня 2026 року о 2:00 ночі за місцевим часом США розпочали військову операцію в Венесуелі. Бомбардувальники атакували системи ППО на півночі країни, поки спецпідрозділ Delta Force штурмував резиденцію Мадуро у військовому комплексі Фуерте-Тіуна в Каракасі. О 5:21 ранку президент Трамп оголосив про захоплення Мадуро та його дружини Сілії Флорес.

Мадуро та Флорес були доставлені до Нью-Йорка, де 5 січня постали перед федеральним судом за звинуваченнями в наркотероризмі, контрабанді кокаїну та незаконному володінні зброєю. Обидва заявили про свою невинуватість. Суддя призначив попереднє слухання на 17 березня. Мадуро назвав себе «військовополоненим» і заявив, що його «викрали» з власного дому.

За даними венесуельських і кубинських джерел, під час операції загинули щонайменше 80 осіб, включаючи 32 кубинських військових та співробітників спецслужб, які виконували «місії» у Венесуелі. Трамп зазначив: «Знаєте, вчора загинуло багато кубинців».

«Ми будемо керувати країною, поки не зможемо провести безпечний, належний і зважений перехід», – заявив Трамп.

США також оголосили про намір взяти під контроль нафтовий сектор Венесуели та залучити американські компанії до відновлення галузі.

Делсі Родрігес: віце-президент стає керівником

5 січня Верховний суд Венесуели призначив в.о. президента 56-річну Делсі Родрігес – віце-президента з 2018 року, яка також обіймала посади міністра фінансів та нафтового міністра. Її брат Хорхе Родрігес очолює Національну асамблею, повідомляє PBS News.

Родрігес надіслала суперечливі сигнали. Спочатку вона засудила операцію США як «звірство, що порушує міжнародне право» і назвала Мадуро «єдиним президентом». Трамп відреагував погрозами: «Якщо вона не зробить правильно, вона заплатить дуже велику ціну, можливо, більшу за Мадуро».

Однак наступного дня Родрігес різко змінила тон: «Ми запрошуємо уряд США до співпраці над порядком денним, спрямованим на спільний розвиток». За даними Financial Times, ще у 2025 році вона вела таємні переговори з американцями про можливість очолити перехідний уряд – але з умовою, що Мадуро дозволять піти у вигнання, а не буде заарештовано.

За конституцією, віце-президент може виконувати обов'язки президента до 90 днів, з можливим продовженням до 180 днів за рішенням Національної асамблеї. Після цього мають бути проведені вибори протягом 30 днів. Але Верховний суд не згадав ці обмеження у своєму рішенні, що дає привід припустити: Родрігес може залишитися при владі довше.

Можливі сценарії розвитку подій

Сценарій 1: Поступова нормалізація під контролем США

Родрігес іде на співпрацю з Вашингтоном, поступово відкриває нафтовий сектор для американських компаній. Chevron (яка вже має обмежені ліцензії) розширює операції, за нею приходять ExxonMobil, Halliburton, Schlumberger. Санкції поступово знімаються в обмін на політичні поступки (звільнення політв'язнів, підготовка до виборів). Через 5-7 років видобуток зростає до 2 млн барелів/день. Китай втрачає домінуючу позицію на ринку венесуельської нафти.

Ймовірність: середня. Адміністрація Трампа робить ставку саме на цей сценарій. Але він вимагає стабільності, якої в країні може не бути.

Сценарій 2: Затяжна нестабільність

Прихильники Мадуро (за оцінками, 20% населення) чинять опір. Армія розколота. Родрігес балансує між необхідністю задовольнити США та збереженням підтримки всередині режиму. Іноземні інвестори зберігають обережність – ніхто не хоче вкладати мільярди в країну, де уряд може змінитися завтра. Видобуток залишається на рівні 800 000 – 1 млн барелів, інфраструктура продовжує деградувати.

Ймовірність: висока. «Як завоювати тих людей і змінити ситуацію – буде дуже, дуже складно», – визнає колишній посол США у Венесуелі Чарльз Шапіро, цитує CNN.

Сценарій 3: Демократичний перехід

Під тиском США та міжнародної спільноти Родрігес погоджується на справедливі вибори протягом 6 місяців. Опозиційний лідер Марія Коріна Мачадо (або її союзник Едмундо Гонсалес, який, за наявними даними, переміг на виборах 2024 року з 67% голосів) приходить до влади. Новий уряд врегульовує борги з міжнародними компаніями ($30+ млрд арбітражних рішень), приймає інвестиційно привабливе законодавство.

Ймовірність: низька в короткостроковій перспективі. Трамп заявив, що Мачадо «не має підтримки» всередині країни. Чависти контролюють армію, суди та Національну асамблею. Без системних змін вибори можуть бути сфальсифіковані, як і раніше.

Сценарій 4: Китайсько-російський контрудар

Китай і Росія, які вже засудили операцію США в Раді Безпеки ООН, можуть посилити підтримку режиму Родрігес (або альтернативних фракцій). Китай має значні інвестиції у венесуельську нафту та є головним покупцем. Росія має військові контракти та інтереси в регіоні. Венесуела може стати ареною нового протистояння великих держав, подібно до Сирії чи України.

Ймовірність: помірна. Поки що реакція Пекіна і Москви обмежилася риторикою. Але якщо США посилять тиск, відповідь може бути жорсткішою.

Що це означає для світової енергетики

Венесуела – унікальний випадок: країна з найбільшими нафтовими запасами у світі, яка видобуває менше 1% глобального обсягу. Її потенціал величезний – але реалізація цього потенціалу вимагатиме:

• Інвестицій у розмірі $50-60 млрд лише для відновлення нафтової інфраструктури
• 5-10 років для виходу на видобуток 2-3 млн барелів/день
• Врегулювання боргів перед іноземними компаніями ($30+ млрд)
• Політичної стабільності, якої країна не бачила десятиліттями
• Технічних кадрів, які масово емігрували (7 млн венесуельців покинули країну)

Для глобального ринку нафти відновлення венесуельського видобутку могло б стати «історичною подією», за словами аналітиків. Додаткові 2 млн барелів на день змінили б баланс сил в ОПЕК і вплинули б на світові ціни. Але до цього – дуже далеко.

Поки що Венесуела залишається парадоксом: скарбниця під замком, ключ до якої ніхто не може знайти вже чверть століття.

Більше новин читайте на GreenPost.