Про черемшу та Червону Книгу України

1. ЧКУ дійсно який-не-який працюючий механізм охорони природи. Землекористувачі і лісокористувачі, правоохоронці та чиновники у переважній своїй більшості чхати хотіли на всі конвенції, регіонально рідкісні види, охоронювані оселища та Зелену Книгу. А от якщо бути наполегливим і апелювати до Червоної книги, то є шанс що до тебе дослухаються.

2. Щоправда "працює" ЧКУ лише в один бік, бік заборони. Тобто заборонити щось на основі наявності червонокнижного виду на ділянці можна, а от запровадити відповідні заходи менеджменту (наприклад косити чи не допускати перегущення насадження) не виходить. Тому парадокс, інколи заповідання ділянки, на якій наявні червонокнижні види, призводить до їх зникнення!

3. Ресурси будь-якої держави в сфері охорони природи (економічні, людські, організаційн тощоі) обмежені. І тому логічно використовувати їх з максимальною ефективністю, заповідати та зберігати в першу чергу ділянки з найвищою цінністю, вживати заходи з охорони в першу чергу тих видів, яким загрожує зникнення. Заповісти все ми не зможемо, заборонити рубки чи заборонити будуватись усюди теж не зможемо. Треба вибирати, куди направляти зусилля.

4. Самий ефективний механізм охорони природи — це коли є і кнут, і пряник. Тобто коли з одного боку є чіткі заборони і механізми покарання тих, хто їх ігнорує. А з іншого боку люди повинні розуміти необхідність охорони природи.

Повернемось до черемші.

Так, я її "використовував" аби обмежити проведення рубок в сезон вегетації чи обгрунтовувати створення ПЗФ. Так, від колег я знаю місця, де вона дійсно під загрозою і потребує заходів з збереження.

Але я знаю значно більше місць, де черемша просто УСЮДИ. Я знаю декілька лісництв, де простіше назвати квартали, де її немає, аніж, де вона є!

І це не якісь окремі особини, це просто суцільний килим на весь квартал. І від ведення лісового господарства (тобто зрубав-насадив) там її менше не стає.

Дивно розповідати людям що черемша — це рідкісний вид, який потребує сурової охорони, якщо в їх навколишніх лісах вона найпоширеніший вид. Неправильно, коли лісова охорона та працівники Держекоінспекції витрачають свій час на рейди проти бабусь, які збирають черемшу, аби продати її на базарі - в тих місцях, де вона є УСЮДИ.

Це не охорона природи, це даремна витрата часу та бюджетних коштів. І дискредитація ідеї охорони природи серед місцевих людей.

Тому як практик я тут підтримую науковців. 

А ще Анна Куземко, на яку зараз направлено багато звинувачень у тому, що виключення окремих видів із ЧКУ це "ніж у спину", окрім того що є науковцем-ботаніком, визнаним не тільки в Україні, а і в Європі, не займається написанням звітів ОВД, не займається дерибаном екофондів, не мовчить коли бачить несправедливість чи корупцію. За що була вимушена в свій час звільнитись з установи ПЗФ і отримувала травлю в соцмережах.

На відміну від окремих підписантів листа "за збереження видів", які сьогодні захищають виключення видів з ЧКУ, а завтра обгрунтовують будівництво, рубки лісу в ПЗФ, чи дерибансько-корупційне виділення коштів екофонду на обрізку дерев в парках, визначення меж давно відомих лісових кварталів,розчистку річок чи будівництво бульварів. Чи просто мовчать, коли цим всім займається їх керівництво.

Як на мене, наявність таких діячів в сфері охорони природи значно більша загроза для охорони природи в Україні, аніж виключення черемші з Червоної книги.