Лишилась річка лише в назві...

РІЧКА КОГИЛЬНИК — річка дитинства. Я свідок її ВБИВСТВА! Страшного та бездумного, яке вчиняли безумні злочинці за тупого мовчазного сприяння МАСИ. Не людей, бо в людей є мораль, пам'ять, відповідальність, вдячність, інстинкт самозбереження. А маса біжить, щоб встигнути дати хабар і долучитися до вбивства...

Ці неймовірні первоцвіти які барвистим килимом застелили невелику частинку схилу, що дивом уцілів від ненажерливого плуга, виглядають як КВІТИ НА МОГИЛІ, де поховали мою річку дитинства...

Але ж то незвичайні вбивці. То вбивці-садисти, які перед тим як вбити, ЗНУЩАЛИСЬ. Довго. Вони як лікарі у фашистських концтаборах, знущаючись, експериментували та намагалися винайти щось нове, щось унікальне. Вони постійно сперечалися з Богом, кидали виклик, намагалися довести, що все, що створено Природою є недосконалим... Чи довели, що та кому? І зараз ці квіти на могилі як гімн життя дикої Природи.

На карті можна побачити, що вся ЗАПЛАВА річки КОГИЛЬНИК та річки САРАТА — роздана та розорана! Але спочатку їх багато років (за совка) спрямляли, перетворюючи на рівчаки, а всю широку та життєдайну заплаву степової річки осушували дренажами! За тими совками-вбивцями прийшли їхні нащадки, які під такими ж совковими гаслами розкроїли та препарували живу Природу! Можна на карті побачити, що ці заплавні території не мають охоронного статусу, тобто це все сільгоспугіддя! І жодна істота при владі, нічого не зробила, щоб перевести їх у водоохоронні чи природоохоронні, щоб зберегти заплавні землі, і хоча б дати якийсь шанс річці на реабілітацію.

P.S. У дні Великого Посту у мене немає любові в серці до вбивць! Я лише прошу справедливості: «Нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі».