ЗСУ майже відрізані від постачання у Бахмуті, але продовжують його обороняти: чому прийнято таке рішення і чого чекати далі

Російські війська продовжують оточення Бахмута, бої за який точаться з літа, але ЗСУ тримають місто, хоча постачати його стає дедалі складніше. При цьому найвище керівництво української держави та армії єдине в думці, що відступати з Бахмута не слід. «Дзеркало» розбирається, що відбувається на цій ділянці фронту.

Обстановка в Бахмуті в перші дні березня

7 березня, ймовірно, російські війська та бійці так званої ПВК «Вагнер» зайняли всю східну частину Бахмута за річкою Бахмутка — про це повідомила прес-служба власника приватної військової компанії Євгена Пригожина, а потім інформацію підтвердив Інститут вивчення війни. При цьому наголошується, що українські сили перейшли до західної частини організовано, щоб зайняти нові позиції. Станом на 8 березня російські та проросійські сили займали до 50 % території міста.

Українське керівництво тим часом, попри очевидно складну ситуацію, вирішило відстоювати місто, а не евакуювати його гарнізон. Ще наприкінці лютого радник президента України Володимира Зеленського з економічних питань Олександр Роднянський сказав CNN, що у разі потреби ЗСУ відступлять із Бахмута — але 6 березня на засіданні Ставки верховного головнокомандувача сам Зеленський доручив посилити оборону Бахмута та відправити допомогу захисникам.

При цьому український лідер заявив, що такої думки дотримуються головком ЗСУ Валерій Залужний і головком Сухопутними військами Олександр Сирський. Раніше німецьке видання Bild озвучило версію, що Зеленський не бажав відходу військ з Бахмута всупереч думці Залужного — схоже, або президент і головком вирішили протиріччя, або їх не було.

Просування російських військ, як і раніше, дуже повільне, жодних проривів фронту і глибоких охоплень не спостерігається — армія РФ і найманці метр за метром ціною великих втрат відтісняють ЗСУ, які відходять на нові позиції. Українці тримають оборону. Аналітики відзначають, що Росії, ймовірно, не вистачає механізованих сил для наступу, а штурмові групи з однієї піхоти до маневреної війни на оточення здатні дуже слабко.

При цьому бронетехніка теж не завжди допомагає російським військовим, якщо обрано неправильну тактику — лютневий наступ танкових частин під Вугледаром закінчився розгромом колони та знищенням десятків одиниць техніки. Кадри загибелі з'єднання потрапили на відео.

Яка ситуація для українців і росіян

Становище українських військових у місті дуже непросте. Керівник розслідувального гурту Conflict Intelligence Team Руслан Левієв звернув увагу на карту, створену ентузіастами. На ній зображені дороги, що ще діють, на захід від Бахмута — тільки по них гарнізон міста може забезпечуватися (чи за необхідності евакуюватися). Левієв зазначив, що частина доріг — ґрунтові і їздити ними (особливо з початком весняного бездоріжжя) важко.

Українські військові в місті продовжують вести бої, використовують «кочову» тактику, коли розрахунки швидко переміщаються з позиції на позицію і накривають вогневі точки противника швидким і точним вогнем. Проте доставка спорядження дорогами справді дуже важка — «Сьогодні» показало кадри руху однією з ґрунтових трас на захід від Бахмута.

При цьому і Євген Пригожин, який раніше заявляв про те, що Бахмут «майже оточений», тепер озвучує менш оптимістичні для росіян заяви. За його словами, Україна зібрала великі сили у сусідніх із Бахмутом населених пунктах і збирається оточити вже самих вагнерівців та зняти облогу з міста.

«І вийде „пиріжок“: начинка — це оточені нами частини ЗСУ (у разі, звісно, якщо буде повне оточення Бахмута), а оболонка — це, власне, ПВК Вагнера», — підсумував Пригожин і додав, що фланги його загонів не прикриті, а снарядів мало. Українська сторона про те, що для розблокування міста планується наступ, не повідомляла.

Однак 9 березня Міноборони України процитувало у своєму фейсбуці слова головнокомандувача Сухопутних військ генерал-полковника Олександра Сирського.

«Актуальність утримання Бахмута завжди тільки зростає. Кожен день оборони міста дозволяє нам виграти час для підготовки резервів і підготуватися до майбутніх наступальних операцій. У цей час у боях за цю фортецю ворог втрачає найбільш підготовлену і боєздатну частину своєї армії — штурмові загони Вагнера», — сказав він.

Нагадаємо, бої за Бахмут точаться з літа, ця битва вже стала найдовшою битвою російсько-української війни.

Як можуть розвиватися події

Схоже, ні військове, ні політичне керівництво України не розраховує, що Росія може швидко перекрити дороги на захід від Бахмута і замкнути кільце навколо міста. У цих умовах продовження позиційних боїв, що виснажують проросійські сили, може бути вигідним ЗСУ, а не росіянам. Оскільки бої зводяться до нескінченних штурмів укріплених українських позицій (як уже говорилося вище, часто не підтриманих бронетехнікою), вони призводять до великих втрат.

Радник президента України Михайло Подоляк заявляв раніше, що оборона Бахмута має дві мети: виграти час для поповнення сил ЗСУ і завдати максимально важкої шкоди російським військовим. За оцінками розвідки НАТО, співвідношення числа вбитих серед наступних росіян і українців, що обороняються, становить 5 до 1 — тобто п'ять російських солдатів і офіцерів на одного українського.

Навіть якщо втрати росіян менші, ніж вважають західні розвідники, вони значно більше, ніж у ЗСУ. Обороняються, якщо не йдеться про швидкі оточення, за інших рівних умов втрачають набагато менше людей, ніж наступаючі. Крім того, традиційні козирі російських військ – величезна кількість артилерії та боєприпасів – вже перестають працювати. Так, сам Пригожин неодноразово скаржився на «снарядний голод», який заважає повноцінно використовувати знаряддя та успішно воювати.

Якщо російські сили почнуть повне оточення Бахмута, їм потрібно буде зімкнути кільце, після чого сформувати дві лінії оборони: одну «обличчям» до оточених у місті частин, другу — зовнішню, щоб не допустити прорив блокади ударами ззовні. Це потребує часу та ресурсів — схоже, керівництво України та командування ЗСУ вважають, що у короткий термін Росія на таке нездатна. Отже, можна продовжувати вимотувати ворога і вибивати його піхоту і техніку, зазнаючи менших втрат.

Окрім того, залишення Бахмута саме собою проблем української сторони не вирішить. Аналітики Інституту з вивчення війни вважають, що після гіпотетичного захоплення міста росіяни зможуть спробувати просунутися чи на захід трасою T0504 до Костянтинівки, чи на північний захід трасою E40 до Слов'янська. На їхньому шляху постануть нові українські укріплення — але в цих краях майже вся місцевість є тією чи іншою забудовою. У ній зручно оборонятися, та для України це означатиме нові руйнування житлового фонду, нових біженців і нові страждання мирних мешканців.

Тому якщо є можливість зміцнитися на західному березі Бахмутки і тримати позиції, не побоюючись швидкого оточення, ЗСУ, швидше за все, саме так і вчинять. Імовірно, командування оцінило кількість доступних трас як достатню для постачання частин у межах міста і не вважає, що солдати залишаться без необхідних поставок.

Щодо намірів Москви, вони туманніші — саме взяття міста мало що дає їй у стратегічному плані. Можливо, грає роль образ Бахмута, що вже склався в ЗМІ, як одного з головних місць, за які йдуть бої, — РФ ідеологічно не хочеться залишати населений пункт, про швидке взяття якого так довго говорить пропаганда. Щоправда, Пригожин 4 березня говорив про те, що вагнерівці мають схожу на ЗСУ тактику — нібито стягують на себе українські війська, щоб «перемолоти» їх у позиційній війні. Та насправді таке можливе для наступаючих або при їх гігантській чисельності, або при переважній технічній перевазі.

В умовах, коли штурмуючі загони вирушають в атаку без підтримки бронетехніки, зі слабкою розвідкою та зв'язком і в умовах «снарядного голоду» (останні відомості про нестачу снарядів у найманців з'явилися 9 березня), про технічну та організаційну перевагу над ЗСУ (які почали серйозно вчитися сучасної війни задовго до 2022 року) навряд чи доводиться говорити. А та обставина, що в так званій ПВК «Вагнер» уже місяць як припинено вербування ув'язнених, робить сумнівним і її гігантське чисельне переважання: людські резерви вагнерівцям поповнювати все складніше.

Раніше про «перемелювання» ЗСУ як мету нескінченних атак на Бахмут писав канал Grey Zone, пов'язаний із російськими ПВК, — проте його думку не поділяє навіть багато хто в проросійському таборі. Так, відомий польовий командир Ігор Гіркін (Стрєлков) на своєму каналі зазначав, що штурми «підірвуть наступальний потенціал „Вагнера“», а навіть взяття Бахмута «не дасть зовсім нічого».

При цьому Міноборони Росії абсолютно необов'язково має єдині з Євгеном Пригожиним цілі — відносини між військовими та творцем ПВК теплими назвати не можна. Варто згадати лише конфлікт, під час якого Євген Пригожин ображав начальника російського генштабу Валерія Герасимова.

Аналітики Інституту з вивчення війни стверджують, що 8 березня Пригожин дав зрозуміти, що Міністерство оборони Росії використало загони його найманців, щоб ті несли на собі основний тягар інтенсивних боїв за Бахмут, а після захоплення міста може відмовитися від вагнерівців, щоб звичайні російські підрозділи могли продовжувати наступ.

Можливо, ця заміна відбувається вже зараз: українські солдати, які воюють у Бахмуті, згадували, що перехоплення радіопереговорів росіян свідчать: найманців на позиціях усе частіше змінюють регулярні війська. З тим, що справи у ПВК «Вагнер» ідуть погано, деякі російські канали пов'язують і відмову російської влади легалізувати приватні військові компанії в РФ.

Вже найближчі дні можуть показати, чи виправдані очікування російської сторони і чи піде контрнаступ українців тут чи на іншій ділянці фронту. Команда Залужного та Сирського вже показала восени, що здатна на зовсім раптові для ворога дії — поки всі чекали на результати повільного наступу на Херсон, ЗСУ завдали стрімкого удару під Балаклією і на Харківщині змусили російську армію накивати п’ятами. Можливо, наступні кроки українського командування здивують світ не менше.

Також ми розповідали, що найочевидніший удар весняного наступу ЗСУ — на Маріуполь або Мелітополь, але є ще один цікавий варіант — експерт.