Жива система під ногами: чому ґрунти критично важливі для України

Сьогодні в Україні відзначають День ґрунтознавця, а у світі – Всесвітній день ґрунтів. Це нагода подивитися під ноги зовсім по-іншому й усвідомити: тонкий шар землі товщиною всього в кілька десятків сантиметрів фактично забезпечує життя цілої цивілізації. Ґрунт – це не просто «земля під ногами», а жива система, у якій в одному грамі може мешкати більше мікроорганізмів, ніж людей на планеті. Він утримує воду, формує врожай, фільтрує токсини, накопичує вуглець і стримує зміни клімату. А фахівець, який читає цю приховану під поверхнею «книгу життя» – це ґрунтознавець. 

Україна – одна з найбагатших родючими ґрунтами країн Євразії. Близько 70 % нашої території займають сільськогосподарські угіддя, а головний скарб – легендарні чорноземи, які формувалися тисячоліттями під степовою рослинністю. Найпотужніші чорноземи зосереджені в центральних і південних областях – Полтавській, Черкаській, Кіровоградській, Вінницькій, Одеській, частині західного Донбасу і Приазовʼя, частині Дніпропетровської та Миколаївської областей. На півночі, у Поліссі, переважають дерново-підзолисті ґрунти – легші, кисліші, менш родючі, але важливі для лісів і луків. У Карпатах поширені бурі лісові ґрунти, на Закарпатті – лучно-буроземні, а в південному степу трапляються каштанові ґрунти, які особливо чутливі до посух. Така мозаїка ґрунтів і створює різноманіття українського землеробства – від картопляних полів Полісся до пшениці й соняшнику степової зони.

Професія ґрунтознавця поєднує науку, екологію, аграрну справу й навіть детективну роботу – вони беруть проби з глибини, аналізують хімічний склад, вміст гумусу, важких металів, залишків пестицидів, радіонуклідів, визначають, чи придатна земля для вирощування продуктів і чи безпечна вона для людей. Саме ґрунтознавці першими попереджають про деградацію земель, ерозію, засолення, пересушення або отруєння. Ці фахівці працюють не лише в агросекторі, а й у містобудуванні, екологічному моніторингу, судовій експертизі, заповідній справі, відновленні територій після катастроф.

Сьогодні українські ґрунти переживають безпрецедентне навантаження через війну. Обстріли, вибухи снарядів і мін руйнують ґрунтовий покрив фізично, перемішуючи родючий шар із глибшими, «мертвими» горизонтами. У землю потрапляють важкі метали, сполуки міді, свинцю, ртуті, залишки вибухових речовин, пальне, мастила, продукти горіння. Додатковою загрозою залишаються тисячі гектарів замінованих полів, які роками не можуть використовуватися і без ретельної перевірки та очищення є непридатними для обробітку. У зоні активних бойових дій ґрунти часто втрачають мікрофлору, порушується водний баланс, посилюється ерозія й пилові бурі.

Забруднення ґрунтів в Україні має і «мирні» джерела – надмірне внесення мінеральних добрив, пестицидів, промислові викиди, стихійні сміттєзвалища, важкі метали поблизу трас і підприємств. У результаті ґрунти можуть накопичувати нітрати, кадмій, свинець, що з часом потрапляють у воду та харчові продукти. Саме тому роль ґрунтознавців сьогодні критично важлива – вони визначають, де земля ще безпечна, а де потрібне негайне відновлення.

В Україні вже понад сто років працюють і розвиваються програми зі збереження ґрунтів. 

Це державний моніторинг ґрунтів, проєкти з мінімального обробітку землі, відновлення полезахисних лісосмуг, протиерозійні заходи, підтримка органічного землеробства, а також програми рекультивації пошкоджених війною земель.

Очищення й відновлення ґрунтів – процес тривалий і комплексний. Застосовують фіторемедіацію, коли рослини «витягують» токсини з ґрунту, біоремедіацію за допомогою бактерій і грибів, механічне зняття зараженого шару, вапнування кислих земель, внесення органіки для відновлення гумусу. На деокупованих територіях перед поверненням землі в обробіток проводять обов’язкову хімічну експертизу та розмінування.  Українські наукові установи спільно з міжнародними партнерами досліджують масштаби воєнного забруднення ґрунтів і розробляють методики їхнього відновлення для майбутньої післявоєнної відбудови.

Часто ґрунтам потрібно не один рік, щоб відновити живу структуру після техногенного або військового впливу.

Ґрунт – це ресурс, який не відновлюється в межах одного людського життя. Щоб утворився один сантиметр родючого шару, потрібні сотні років. А зруйнувати його можна за одну мить – вибухом, хімікатами або бездумним виснаженням. Тому робота ґрунтознавців сьогодні – це не просто наука, а справжня боротьба за продовольчу безпеку, здоров’я людей і майбутнє країни. Бо без живої землі немає ні врожаю, ні чистої води, ні життя.

Більше новин читайте на GreenPost.