«Зелена сталь»: як Європейська комісія захищає металургійну промисловість

Німецький сталеливарний гігант ThyssenKrupp хоче скоротити 11 000 робочих місць. Металургійна промисловість Європи переживає кризу. Тарифи США, надмірно високі ціни на енергоносії, надлишок виробничих потужностей у світі, конкуренція з боку дешевої сталі з Китаю... Європейська комісія намагається врятувати те, що можна врятувати за допомогою Плану дій зі сталі. Про це розповідає Euronews.

Європейська комісія називає свою стратегію підвищення конкурентоспроможності промисловості та декарбонізації «Чистою промисловою угодою». У світі виробляється дуже багато сталі. А тепер і новий уряд США загрожує тарифами: 25 % на весь імпорт сталі й алюмінію. Внаслідок цього існує ризик того, що міжнародні торгові потоки будуть перенаправлені зі США на європейський внутрішній ринок.

Іноземні постачальники намагаються завоювати ринок ЄС за допомогою демпінгових цін. Аби недобросовісно вироблена дешева сталь не зламала шию європейським виробникам сталі, у 2026 році буде введено новий захисний інструмент: CBAM — механізм прикордонного коригування вуглецевих викидів ЄС. Неєвропейські виробники цементу, алюмінію, заліза та сталі повинні сплачувати на кордоні ЄС податок на викиди CO₂ щодо товарів, вироблених не на екологічно чистій основі.

Щоби зробити європейську промисловість придатною для стійкого майбутнього, ЄС хоче залучити інвестиції у розмірі 100 млрд євро. На карту поставлено багато, і не в останню чергу промислові підвалини Європи.

Німеччина хоче стати кліматично нейтральною до 2045 року. Це можливо тільки в тому випадку, якщо сталь вироблятиметься не на вугіллі, а на електриці чи водні. Комісія ЄС надає допомогу у переході на нові технології.

Німецький сталеливарний гігант ThyssenKrupp також твердо дотримується мети зеленої сталі.

Температура «супу» з розпеченої сталі в доменній печі сягає майже 1500 °С. Окрім того, президент США Дональд Трамп влаштовує справжнє пекло для виробників. Тарифи у розмірі 25 % змушують «спітніти» сталеливарні компанії по всьому світу. ThyssenKrupp продає мало сталі в США. Але якщо треті країни Азії, Африки та Близького Сходу більше не зможуть продавати свою сталь у США, Європа зіткнеться із загрозою перенасичення сталлю.

«Насамперед ми повинні захистити себе від недобросовісної практики імпорту. Щорічно у світі утворюється 550 млн т надлишкових потужностей. Нам потрібне ефективне прикордонне коригування CO₂. І нам потрібні конкурентоспроможні ціни на енергію на національному та європейському рівні», — говорить представник компанії ThyssenKrupp Марк Стагге.

Профспілкові активісти IGM влаштували акцію протесту перед воротами №1 сталеливарного заводу у Дуйсбурзі.

«Наша виконавча рада має викинути з голови ідею про скорочення 11 000 робочих місць. І ось що я хотів би передати Європі: необхідно якнайшвидше просувати «зелену сталь», яка виробляється з використанням відновлюваних джерел енергії», — говорить Ерол Кючюкарслан, керуючий магазином.

Ерол попереджає про деіндустріалізацію.

«Якби ми втратили промисловість зараз, після видобутку корисних копалин це було б катастрофою для Німеччини та Європи», — застерігає він. Тому план дій Комісії ЄС із сталі є жорстким: захисні тарифи та кількісні обмеження на демпінгову сталь.

«Світові ринки наповнені сталлю, виробленою на основі вугілля, а отже, шкідливим для клімату. Тому Європейська комісія запроваджує механізм прикордонних коригувань, який означає, що з наступного року стягуватимуться платежі за викиди CO₂ під час імпорту сталі», — пояснює Галина Колєв-Шафер, професор Кельнського університету прикладних наук та експерт із міжнародної торгової політики.

Для виробництва зеленої сталі потрібно багато енергії. Звідки вона має взятися?

«Для цього нам потрібний прискорений розвиток відновлюваних джерел енергії та розширення електричної мережі у бік Південної Європи!» — вважає Колєв-Шафер.

А проблема тарифів США?

«Це сильно б'є по європейській сталеливарній промисловості. Не лише тому, що на США припадає близько 20 % експорту європейської сталеливарної промисловості, а й тому, що через американські тарифи європейський ринок дедалі більше наповнюється сталлю з третіх країн», — каже вона.

Більше новин читайте на GreenPost.