Є спосіб зберегти конфіденційність пацієнтів – психіатр

Коли психіатр заповнює історію хвороби пацієнта в електронному вигляді, щоб могти відзвітуватися перед НСЗУ і відповідно отримати гроші за пролікований випадок, то таким чином порушують Закон України «Про психіатричну допомогу». 6 стаття цього закону гарантує пацієнтам психіатрів право на конфіденційність. Вона забороняє розголошувати інформацію про наявність у людини психічного розладу, про факти звернення за психіатричною допомогою та лікування у закладі з надання психіатричної допомоги тощо, а також інші відомості про стан психічного здоров’я людини та її приватне життя. Ця заборона стосується всіх, хто має доступ до такої інформації через свою участь у наданні психіатричної допомоги або у зв’язку з навчанням чи виконанням професійних, службових, громадських чи інших обов’язків.

Однак наразі будь-який лікар, що має доступ до системи Helsi, має змогу подивитися опис прийому психіатра пацієнта, взагалі не цікавлячись його згодою. Психіатри розповідають, що в НСЗУ на їхні неодноразові зауваження з цього приводу відповіли, що в них поки що немає вирішення цього питання, і закликали «працювати, як працювали».

Лікар-психіатр Олександр Меланченко у своєму інтерв’ю GreenPost запропонував вихід із цієї ситуації: створити ще одну програму, в якій працюватимуть лише психіатри. На думку психіатра, закон, який таким чином не виконується, можна поправити, простеживши, щоб доступ до такої інформації мали лише психіатри та щоб вона не виходила за межі психіатричної служби.

Лікар обґрунтовує потрібність окремої системи для психіатрів ще одним аргументом.

«Психіатри довго сперечалися з іншими лікарями, які говорили: "Це ваш пацієнт, він стоїть у вас на обліку, тому ви його й лікуйте". Я відповідав: "Ми ж не будемо йому робити операцію!" Вони від таких людей відмахувалися», – розповідає Олександр Меланченко.

Психіатр підкреслює: люди, які стоять на психіатричному обліку, так само можуть захворіти на інші захворювання.

«На жаль, ми були й терапевтами, й багатьма іншими лікарями – хіба що хірургами ні: коли потрібна була операція, якось домовлялися, щоб нашого пацієнта забрали. А так навіть травми голови лікували, хоча це дуже складно», – розповідає він.

Хоча додає, що часом таки вдавалося домовитися, щоб психіатри консультувати своїх пацієнтів у терапії, неврології чи хірургії.

Раніше ми розповідали, що НСЗУ не розуміє, скільки часу потрібно для лікування психічно хворого.