Як розрізнити мову ворожнечі та критику

Щороку 18 червня світова спільнота, правозахисні організації та міжнародні інституції відзначають Міжнародний день боротьби з мовою ненависті (International Day for Countering Hate Speech). Цей пам'ятний день був офіційно проголошений Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй у липні 2021 року на тлі стрімкого поширення ксенофобії, расизму, антисемітизму та дискримінації в цифровому й публічному просторах. Головна мета цієї дати — підвищити глобальну обізнаність про руйнівні наслідки мови ворожнечі для суспільної стабільності, миру та безпеки, а також консолідувати зусилля держав задля захисту прав людини. ООН наголошує, що слова можуть ставати зброєю, і історія неодноразово доводила, що масштабним актам насильства та геноцидам завжди передувала тривала агресивна пропаганда і дегуманізація певних груп населення.

У міжнародній практиці та правових документах ООН «мова ненависті» (hate speech) визначається як будь-який вид комунікації в усній, письмовій чи поведінковій формі, що здійснює суб'єктивні випади або використовує принизливі чи дискримінаційні висловлювання щодо окремої особи чи групи осіб за ознакою їхньої релігії, етнічного походження, національності, раси, кольору шкіри, мови, статі чи інших чинників ідентичності. Головна юридична та філософська складність у боротьбі з цим явищем полягає у забезпеченні тонкого балансу між викоріненням дискримінаційних закликів та безумовним захистом свободи слова (freedom of speech). Міжнародне право чітко розмежовує ці поняття: жорстка критика політичних інститутів, релігійних догм чи ідеологій є невід'ємною частиною демократичного дискурсу, тоді як заклики до дискримінації, ворожнечі, обмеження прав чи фізичного насильства проти конкретних людей є протиправними й мають суворо припинятися.

Розвиток інтернет-технологій та соціальних мереж кардинально змінив природу поширення мови ворожнечі, зробивши її масштабнішою та агресивнішою. Сучасні алгоритми цифрових платформ, націлені на максимальне утримання уваги користувачів, часто штучно піднімають у тренди саме той контент, який викликає сильні негативні емоції — гнів, страх та обурення. Це створює додаткові виклики, які потребують комплексних та скоординованих дій на кількох рівнях:

• Модерація на основі штучного інтелекту: провідні технологічні гіганти (Meta, Google, X) змушені постійно вдосконалювати автоматизовані алгоритми та системи нейромереж для виявлення і блокування агресивного контенту, враховуючи при цьому лінгвістичний контекст та сленг різних країн.
• Законодавче регулювання: ухвалення державами сучасних нормативно-правових актів, які змушують цифрові платформи оперативно видаляти верифіковану мову ворожнечі під загрозою великих фінансових штрафів, як це реалізовано у Європейському Союзі через Закон про цифрові послуги (DSA).
• Розвиток медіаграмотності: навчання громадян, особливо молоді, критичному мисленню, розпізнаванню маніпуляцій, клікбейту та прихованої ксенофобії в інформаційному потоці.
• Підтримка інклюзивної культури: фінансування та реалізація освітніх та культурних проєктів, спрямованих на популяризацію толерантності, взаємоповаги та захисту прав меншин.

Особливого значення Міжнародний день боротьби з мовою ненависті набуває в умовах збройних конфліктів та воєн, коли агресор використовує мову ворожнечі як офіційний інструмент державної пропаганди для виправдання воєнних злочинів та формування ненависті до цілого народу. Протидія таким інформаційним операціям потребує не лише внутрішньої стійкості суспільства, а й жорсткої фіксації всіх фактів пропаганди міжнародними судовими інстанціями. Кожен із нас може долучитися до очищення інфопростору, просто використовуючи інструменти скарг (report) у соціальних мережах на агресивні коментарі та відмовляючись від поширення неперевіреного контенту, що сіє ворожнечу та розкол.

Більше новин читайте на GreenPost.