Вважалось ознакою злих духів і лікувалось видаленням частини язика: сьогодні Міжнародний день обізнаності про заїкання

2 хв на прочитання17 годин тому
Зображення згенеровано ШІ

Що спільного у Вінстона Черчилля, Ісаака Ньютона, Мерилін Монро, Луї Пастера й Елвіса Преслі?

21 жовтня відзначають Міжнародний день обізнаності про заїкання (ISAD). Заїкання — це мовний розлад, який характеризується повтореннями, затримками чи блокуванням звуків і слів. Воно може виникати через генетичні фактори, неврологічні особливості чи стресові ситуації, часто проявляється в дитячому віці й може бути пов'язане з порушенням координації роботи мозку та м'язів, відповідальних за мовлення.

Серед видатних заїк були:

Раніше лікування заїкання було менш ефективним і часто включало нетрадиційні методи. Наприклад, у Стародавній Греції та Римі використовували вправи для зміцнення язика, іноді навіть розігріті голки для стимуляції нервів язика. У середньовіччі заїкання вважалося ознакою злих духів, і деякі лікарі намагалися «вилікувати» його молитвами чи екзорцизмом.

У XVIII-XIX століттях практикували хірургічне видалення частини язика чи розрізання нервів, що було болючим і небезпечним, але не ефективним. Також застосовували різноманітні механічні пристрої, які утримували язик у певному положенні. В середині XX століття з'явилися більш сучасні підходи, такі як мовні вправи, психотерапія та навчання контролю дихання, що поклали початок сучасним методам лікування заїкання.

В наш час заїкання лікують логопеди, психологи, неврологи та психіатри. Логопеди проводять мовні тренування, коригують артикуляцію та вчать контролювати дихання. Психологи та психотерапевти допомагають подолати тривожність і стрес, які можуть посилювати заїкання. Неврологи оцінюють стан нервової системи й, за потреби, можуть призначати медикаменти. Психіатри також можуть застосовувати ліки для зменшення тривоги чи збудження в складних випадках.

Методи лікування включають мовну терапію, яка полягає в роботі з логопедом над плавністю мовлення. Дихальні вправи допомагають розслабитись і контролювати дихання під час розмови. Когнітивно-поведінкова терапія, проведена психологом, допомагає подолати страх перед мовленням. Також застосовується групова терапія, що дозволяє практикувати мовлення в групі. У випадках значної тривожності може використовуватися медикаментозна підтримка.

Більше новин читайте на GreenPost.

Актуально

Читайте GreenPost у Facebook. Підписуйтесь на нас у Telegram.

Поділитись: