Вчені пояснили, чому не можна шльопати дітей
Це дослідження — перший крок на шляху до подальшого міждисциплінарного аналізу потенційного впливу ляпасів та інших тілесних покарань на розвиток мозку.
Вчені з Гарварда попередили про небезпеку фізичних покарань для дітей — навіть ляпаси можуть призводити до змін у мозку, що спричиняють депресію, тривожні розлади та розлади поведінки. Дослідження було опубліковане в журналі Child Development.
Як зазначають автори дослідження, тілесні покарання пов'язані з розвитком тривожних розладів, депресії, поведінкових проблем і тяги до вживання психоактивних речовин.
Останні дослідження також показують, що приблизно половина батьків (зокрема, серед американців) били своїх дітей протягом року, а третина — на минулому тижні. Проте зв'язок між ляпасами та мозковою активністю раніше не вивчався.
«Ми знаємо, що у дітей, в сім'ях яких застосовують тілесні покарання, частіше розвиваються тривога, депресія, відхилення у поведінці та інші проблеми із психічним здоров'ям, але багато людей не вважають ляпаси формою насильства, — говорить Кеті Маклафлін, провідний автор дослідження. — У цьому дослідженні ми хотіли вивчити, чи впливають ляпаси на розвиток мозку».
Маклафлін і колеги проаналізували дані великого дослідження, присвяченого розвитку дітей, зосередившись на 147 дітей 10–11 років, яких карали ляпасами, і контрольній групі, до якої не застосовувалися фізичні покарання. Перебуваючи в магнітно-резонансному томографі, діти дивилися на фотографії акторів, із нейтральним виразом обличчя або лякалися. Томограф фіксував активність мозку, яка виникла у відповідь на ту чи іншу особу, а дослідники порівнювали роботу мозку обох груп. У дітей, яких били, спостерігалася більш виражена активація деяких ділянок префронтальної кори, ніж у тих, яких не били
Понад те, вчені не знайшли значущої різниці в реакції мозку дітей, яких били, і дітей, які піддавалися в сім'ї насильству.
«Хоча ми, можливо, і не вважаємо тілесні покарання формою насильства, з точки зору того, як реагує мозок дитини, різниці немає», — говорить Маклафлін.
Це дослідження — перший крок на шляху до подальшого міждисциплінарного аналізу потенційного впливу ляпасів та інших тілесних покарань на розвиток мозку і життєвий досвід дітей, зазначають автори роботи.
«Ці результати узгоджуються з прогнозами потенційних наслідків тілесних покарань, зробленими в інших областях — у психології розвитку, соціальній роботі, — говорить Джордж Куартас, співавтор дослідження. — Визначивши особливості роботи мозку, пов'язані з наслідками тілесних покарань, ми можемо говорити, що такий вид покарання може бути згубним для дітей, і у нас є більше можливостей для його вивчення».
Експерти переконані, що важливо враховувати — тілесні покарання не однаково впливають на кожну дитину, і діти, стикаючись із негараздами, можуть бути стійкими. І сподіваються, що ці висновки зможуть підштовхнути сім'ї до відмови від тілесних покарань, відкриють людям очі на потенційні негативні наслідки, про які вони раніше не замислювалися.
Крики та інші грубі методи виховання теж шкодять розвитку дитячого мозку, попереджають дослідники Монреальського університету. Вони з'ясували, що діти, яких трусили та били, на яких кричали та зривали злість, до 12–16 років мали менший обсяг мигдалеподібного тіла та префронтальної кори порівняно з однолітками, які не стикалися з такою поведінкою з боку батьків.
До таких же наслідків призводять сексуальне та фізичне насильство, зазначають вчені.
Мабуть, для мозку дитини немає різниці — на всі прояви грубощів і загрози він реагує змінами, які в майбутньому підвищують ризик розладів психіки.
