Реабілітацією диких тварин із цирків повинні займатися компетентні організації, які мають відповідний КВЕД, дозволи та можливості утримувати диких тварин, а також персонал, тобто фахівців у штаті. Про це йдеться в матеріалі співвласниці притулку для ведмедів «Біла скеля» Марини Шквирі.
Здебільшого йдеться про спеціалізовані реабілітаційні центри: наприклад, притулки для слонів, ведмедів, великих кішок або навіть спеціально для циркових тварин.
«Треба розуміти, що коли ми забираємо дику тварину із клітки, ми не можемо одразу ж забрати клітку із тварини. Щоби у тварини не було стресу через зміну навколишнього середовища та за санітарними вимогами, спершу вона опиняється на карантині. Під час перебування в карантині тварина може звикнутися з новим середовищем, новим місцем й оговтатися після транспортування та вилучення», — ділиться досвідом зоозахисниця.
Поступово тварину починають випускати до вольєра, щоби вона могла ознайомитися з ним, звикнути до правильного характеру годування, тобто до того, що їжу вона тепер не їстиме одразу ж із миски, а шукатиме розкидану по вольєру, буде пастись тощо — тобто так, як це і має відбуватися у природі залежно від виду тварини.
«Іншими словами, спершу тварину позбавляють усього негативу, який супроводжував її життя в цирку, а потім поступово привчають до того, як бути собою: як ведмедю бути ведмедем, а леву — левом. Чим старша тварина, тим довше триває цей процес», — додає Шквиря.
За словами зоозахисниці, за роки роботи у притулку було помічено, що ведмеді, які провели все своє життя в циркових клітках, навіть не знають, що таке водойма, не вміють ходити по траві. Спершу вони бояться навіть просто виходити з боксу на ґрунт, трава лоскоче їм лапи, а вода викликає в них справжній подив.
І тільки через певний час, вони звикають до всього цього — інстинкти підказують їм, що робити.
Нагадаємо, у квітні, завдяки тривалій боротьбі зоозахисного руху UAnimals, депутати МФО «Гуманна країна» подали законопроєкт № 5409, який заборонить експлуатувати тварин у цирках.