Жорстокість до тварин: тривожний сигнал для суспільства
Останнім часом інформаційний простір сколихнула хвиля відео з жорстоким поводженням з тваринами. Частина з них — наслідок необачності чи ДТП, але найбільший шок викликають свідомі знущання, зняті на камеру заради поширення. Чому це відбувається, що говорить психологія і закон, та що може зробити кожен — розбираємося.
Фото ілюстративне
Тварини — живі істоти, здатні відчувати радість, біль, смуток, страх чи тугу. Вони не можуть розповісти про пережите, але це не означає, що вони не страждають. Ми знаємо про відданість собак, своєрідний характер котів, папуг, щурів чи морських свинок — кожен, хто мав домашнього улюбленця, знає, наскільки той особливий.
На початку повномасштабного вторгнення кадри порятунку тварин вражали і буквально змушували вірити у високі моральні якості більшості людей. І сьогодні на вулицях, кафе, у ветеринарних клініках спостерігаємо — люди здебільшого ставляться до своїх тварин із любов’ю та турботою. Саме тому особливо важко зрозуміти, як хтось може свідомо завдавати живій істоті болю чи навіть позбавляти її життя.
Тривожить те, що учасниками жорстоких відео нерідко є неповнолітні.
Ми навмисно не публікуватимемо фото, на якому задокументовано жорстоке поводження з тваринами. На поданих нижче світлинах - тварини з притулків, які шукають люблячу родину, або ж домашні улюбленці, які вже її знайшли.
З питанням про причини дитячої жорстокості ми звернулися до психолога
“Дитяча жорстокість до тварин — це така поведінка дитини, коли вона свідомо або напівсвідомо завдає тварині болю, страждання чи шкоди: б’є, мучить, лякає, позбавляє їжі або знущається «заради інтересу» чи розваги, пояснює психолог Ванда Гирба. — Своїми словами — це ситуація, коли дитина не просто необережно поводиться, а проявляє байдужість до болю живої істоти або навіть отримує задоволення від контролю та страждання тварини.”
Психолог пояснює, що важливо розрізняти неусвідомлену жорсткість, коли маленька дитина ще не розуміє, що тварині боляче, та імпульсивну агресію (викид злості, ревнощів, фрустрації).
Та одна справа, коли тварина потрапила під "гарячу руку", і після умовного удару ногою людина розуміє скоєне, шкодує про свої дії, - у такому випадку подібне навряд чи повториться, і зовсім інша, коли це звична практика її ставлення до тварини.
Систематична жорстокість (повторювана поведінка без каяття) — це вже тривожний сигнал. У психологічному сенсі така поведінка може бути способом вираження пригніченої агресії; наслідуванням моделей з сім’ї; реакцією на насильство; спробою відчути контроль там, де дитина сама безсила.
Що робити, якщо дитина проявляє жорстокість
Важливо з’ясувати, що передувало ситуації прояву агресії: чого хотіла дитина, які були її наміри, що відбулося, чи були дії свідомими. Іноді агресія — результат цькування самої дитини: від безсилля перед сильнішим вона переносить агресію на слабшого. У такому випадку допомоги потребує і сама дитина. Роль дорослих - помітити проблему та допомогти. Психолог може пояснити причини та підказати, як діяти.
Коли потрібен психолог:
До фахівця варто звернутися за консультацією у випадках, якщо жорстокі дії дитини по відношенню до тварин повторюються. Якщо у дитини відсутнє співчуття до живої істоти, або з'являється агресія до людей; якщо є насильство чи напруга у родині або ж ви помітили різку зміну поведінки дитини.
Гуманне ставлення до тварин формується з дитинства
Розуміння, що тварина — жива істота, починається з раннього віку. Допомагають у формуванні цього розуміння прості речі: створеня годівнички для птахів, знайомство з природою, перегляд документальних фільмів, допомога притулкам, — дії, відповідні до віку дитини. Також важливо відповідально ставитися до вибору контенту, який споживає дитина. Це стосується більшою мірою соціальних мереж, але також і фільмів та книжок.
Варто також пояснити дитині, що суспільство поступово переосмислює практики минулого — використання тварин заради видовищ в цирку, вбивства заради хутра, полювання для власного задоволення тощо. І те, що здавалося адекватним сто-двісті років тому, сьогодні не є гуманним. Проте, на жаль, досі можна побачити тварин, яких використовують для фото або жебракування — проблема залишається, і боротьба за права тварин триває.
Що говорить закон України про жорстоке ставлення до тварин
В Україні за жорстоке поводження з тваринами передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність.
Ст. 89 КУпАП — штрафи, конфіскація за знущання, побої, залишення напризволяще.
Ст. 299 КК України — позбавлення волі від 1 до 8 років за дії, що спричинили каліцтво, загибель або вчинені з особливою жорстокістю.
Кримінальна відповідальність за жорстоке поводження з тваринами в Україні настає з 14 років.
Якщо особа, що вчинила правопорушення, не досягла 14 років, відповідальність (зокрема матеріальну) несуть батьки або опікуни.
Закон також забороняє пропаганду жорстокого поводження з тваринами.
Донедавна відповідальність за жорстоке ставлення до тварин несли одиниці. Проте ситуація змінюється, і сьогодні маємо реальний розгляд справ у суді та цілком конкретні вироки.
Що може зробити кожен аби покращити ситуацію
- Не бути байдужим — повідомляти про жорстокість, фіксувати факти, звертатися до поліції.
- Стерилізувати тварин — неконтрольоване розмноження породжує безпритульність.
- Не підтримувати жорстокі «розваги» і жарти.
- Відповідально приймати рішення про домашнього улюбленця.
- Підтримувати притулки.
- Виховувати дітей у гуманності — власним прикладом. З любов'ю та бережного ставлення до природи.
Більше новин читайте на GreenPost.
