- Головна
- Новини
- Еко
- Тварини & рослини
- Синій кит — найбільша тварина на Землі: ось як вони виглядають і живуть
Синій кит — найбільша тварина на Землі: ось як вони виглядають і живуть
Ще більші за своїх доісторичних предків, котрі жили 10,5 млн років тому.
Синій кит біля Карибських островів, Атлантичний океан, 2010 р. Фото: stock.adobe.com
Синій кит — не тільки найбільша (і найгучніша) тварина, яка сьогодні живе. За розміром це ссавець, ймовірно, і зовсім рекордсмен усіх часів. Сучасні сині кити ще більші за своїх доісторичних предків, що жили 10,5 млн років тому. Довжина тіла цих китоподібних може досягати 33 м, а вага сягає 150 т самців і 180 — самиць. Середня тривалість життя синього кита становить 80-90 років, а найстаріший відомий кит прожив 110 років. «Дзеркало» розповідає про найбільшого ссавця нашої планети — і показує його фото.
Сині кити насправді синьо-сірі, але у воді вони здаються яскраво-бірюзовими, оскільки у них віддзеркалюється блакитне небо.
Чому сині кити під час еволюції досягли таких розмірів? Як ссавці, що живуть в океані, де набагато холодніше, ніж на суші, вони повинні бути досить великими, щоб не втрачати забагато тепла. Водночас кити обмежені у розмірах своїм метаболізмом, який прискорюється зі зростанням.
Харчуються сині кити майже виключно крилем — маленькими ракоподібними. Влітку вони можуть з'їдати до 40 млн таких рачків. Це можливо завдяки міграції до арктичних регіонів, де в цей час сонце світить майже 24 години на добу, що призводить до крилевого буму. У синіх китів замість зубів на верхній щелепі ростуть спеціальні пластини, що перекриваються, — так звані китові вуса. Тварини ковтають великі об'єми води, а потім фільтрують її через вус, затримуючи криль у роті.
Дослідники виявили, що сині кити годуються вдень, а вночі відпочивають біля води. Це робить їх уразливими для ударів кораблів у темряві. Зараз науковці намагаються зібрати більше інформації про поведінку тварин для найбільш ефективної роботи з їхньої охорони.
З початку XX ст. чисельність синього кита почала швидко знижуватися через безконтрольний промисел. Китобоїв давно приваблював величезний розмір туші цієї тварини, але об'єктом масового полювання вона стала лише коли з'явилися відповідні технології.
Зараз сині кити є видом, що охороняється, але їх чисельність відновлюється повільно. За різними оцінками, до 99 % світової популяції синіх китів було знищено під час китобійного промислу. Зараз у світовому океані налічується лише 15 тис. синіх китів.
Сині кити здійснюють міграцію і повинні змінювати свої харчові звички залежно від пори року. У літні місяці вони багато їдять, аби запастися жиром на час міграції. Другу половину року кити зайняті спарюванням і народженням потомства (період вагітності сягає якраз 10-12 місяців) у тропічних чи помірних водах, які є чудовими місцями для вирощування молодняку — там мало хижаків, але немає й криля. Дитинчата харчуються молоком матері, коли мігрують назад до полюсів.
Пісня синього кита болісна для людських вух: вона сягає рівня 188 децибелів (у реактивного двигуна цей показник приблизно 140 децибелів). Оскільки сині кити одинаки, то видають низькочастотні, високоінтенсивні звуки, аби знайти одне одного за багато миль. Співають і самці, і самиці, але останні лише поодинокими нотами, а перші можуть створювати складні мелодії. Щоправда, і тут не обійшлося без впливу людини — дослідження показують, що в сучасному океані, засміченому шумом корабельних гвинтів, кити можуть чути одне одного лише на відстані близько 15 км.
Більше новин читайте на GreenPost.
