Сьогодні вечір перед Різдвом Христовим - вважають одним з найважливіших родинних свят.
Кожна сім'я створює в оселі атмосферу затишку, достатку та злагоди, збираючись разом за одним столом.
Один із найважливіших обрядів Святвечора - це Дідух. У давнину його ототожнювали з місцем духів-пращурів, духом житла та іншими добрими духами. Останні, вважалося, після жнив вселялися в сніп-Дідух і з ним переходили з городу до оселі. На цю Багату Кутю, крім добрих духів, приходили бог урожаю та бог домашніх тварин. Місце Дідуха в хаті звалося "Раєм", бо там, вважали, перебуватимуть душі пращурів-покровителів роду і дому.
Встановлення Дідуха у хаті, де відбуватиметься вечеря, було магічним обрядом, після якого вже ніхто нічого в хаті не робив. У домі Дідух перебував до Старого Нового року чи Водохреща, а навесні його прийнято спалювати "на новий добрий урожай".
Під скатертину ставили сіно, на чотири кути столу по голівці часнику - "щоб злу силу відігнати", пшеницю, монети та інші речі. За традицією, на Святвечір на столі повинно бути рівно 12 страв. Таку кількість пов'язують із 12 апостолами. Приготування страв в давнину розпочиналося із самого ранку і до появи першої зірки господиня мала впоратися з усім. І лише з першою зіркою на небі українці розпочинали святкову трапезу.
Кутя - це, безперечно, найважливіша страва цього вечора. Її готують із немеленої пшениці, рису, вівса або ячменю та солодкої добавки - меду, цукру, родзинок, варення, цукатів, сухофруктів. Зерно в куті символізує вічне життя і достаток, а солодкість - символ райського блаженства. За давнім звичаєм, першим кутю за столом куштував господар.
Під час трапези за столом ні в якому разі не можна сваритися, сперечатися і лихословити. Навпаки, треба помиритися з ворогами, щоб у новому році було мирно і в хаті, і поза хатою. Діти мають допомагати старшим у святкових приготуваннях. Снідати й обідати 6 січня не прийнято, легкий перекус дозволений тільки дітям.
Сідати за різдвяний стіл необхідно з появою першої зірки. Святий Вечір починається молитвою і запалюванням різдвяної свічки. У компанії всієї родини, в тому числі й немовлят, господар будинку благословляє вечерю. У пам'ять про своїх мертвих родичів люди ставили для них кутю та узвар на вікнах, або ж на додаткову тарілку на столі. Ніщо не може бути в цей вечір поза домом - позичене чи десь забуте. Всі члени родини в цей день повинні бути вдома.
Коли когось із родини немає вдома, для нього ставлять миску і кладуть ложку.
Якщо на цей час трапиться стороння людина, його теж запрошують до столу. Гість на Святій Вечері, за віруванням наших предків, приносив щастя в дім.
Під час вечері виходити з-за столу не годиться, розмовляти багато — теж не добре. Першу ложку куті господар підкидає до стелі — «щоб так ягнята стрибали, як ця пшениця скаче від землі до стелі!»
Якщо син під час вечері пчихне – батько дарував йому лоша, бо це знак, що козаком буде. Якщо ж пчихне дівчина, то це знак, що вона в господині збирається, і батько їй теля, буває, дарував – «на щастя».
Після вечері
Після вечері починаються забави. Малі діти бігають, залазять під стіл і там «квокчуть» — «щоб квочки сідали» (в деяких регіонах цей обряд відбувається перед вечерею). Мати їм кидає за це в солому горішки та дрібні гроші.
Починають колядувати та зустрічати колядників, нагороджуючи їх солодощами чи грошима.
Прикмети:
Дивляться після вечері у вікно: якщо чисте й зоряне небо, то буде сухе й урожайне літо, або ж навпаки.
Більше новин читайте на GreenPost.