3 грудня відзначається Міжнародний день людей з інвалідністю — подію, започатковану Генеральною Асамблеєю ООН у 1992 році для привернення уваги до прав, гідності та участі людей з інвалідністю в суспільному житті. Цей день нагадує про необхідність створення умов, у яких кожна людина може реалізувати свої можливості без бар’єрів — фізичних, соціальних чи інституційних.
ООН у своїх офіційних документах наголошує, що понад 1.3 мільярда людей у світі, тобто приблизно 16% населення, живуть з тією чи іншою формою інвалідності. Це робить інклюзію не вузько соціальною темою, а питанням, яке визначає політику охорони здоров’я, освіти, зайнятості, урбаністики та цифрового розвитку. За даними Організації Об’єднаних Націй, люди з інвалідністю частіше стикаються з обмеженим доступом до освіти, нерівними можливостями на ринку праці та недостатньою доступністю медицини, транспорту й інфраструктури.
Міжнародний день людей з інвалідністю щороку зосереджується на новій проблематиці — від цифрової інклюзії до соціального захисту, від психічного здоров’я до участі в ухваленні політичних рішень. Центральна ідея незмінна: інвалідність — це не характеристика людини, а результат взаємодії між нею та бар’єрним середовищем. Створення умов доступності, підтримка технологічних рішень, адаптовані освітні програми та інклюзивні політики — це ті напрямки, які світові організації та держави називають фундаментом сучасного демократичного суспільства.
В Україні, відповідно до даних Мінсоцполітики, люди з інвалідністю становлять значну частину населення, а повномасштабна війна щороку збільшує кількість осіб, які потребують реабілітації та підтримки. Саме тому ключові ініціативи тепер зосереджені на розвитку системи протезування, сучасних центрів реабілітації, доступного державного сервісу, інклюзивної освіти та цифрових рішень, які дозволяють уникати бар’єрів у повсякденному житті.
Цей день не є святом — це день усвідомлення й відповідальності. Суспільство, держава, громади та інституції отримують нагадування, що інклюзія не обмежується добрими намірами: вона потребує конкретних рішень, ресурсів і системної роботи. А головний принцип, закріплений у Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю, полягає в тому, що люди з інвалідністю мають бути повноцінними учасниками суспільних процесів — не об’єктами допомоги, а суб’єктами прав.
Більше новин читайте на GreenPost.