Суд скасував постанову Кабміну про спрощений порядок отримання дозволів на операції з відходами

Київський окружний адміністративний суд 17 квітня 2026 року у справі №320/18154/25 ухвалив рішення на користь Міжнародної благодійної організації «Екологія – Право – Людина» (ЕПЛ) та визнав протиправною й нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2024 року №1003 «Про реалізацію експериментального проекту щодо спрощеного порядку отримання дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів» зі змінами від 25 березня 2025 року. Відповідачем у справі виступав Кабінет Міністрів, а третьою особою на його стороні – Міндовкілля та Мінекономіки.

Оскаржуваною постановою уряд запровадив експериментальний проєкт, який надавав пільги суб’єктам господарювання, що здійснюють операції з небезпечними відходами. Таких операторів звільняли від обов’язку отримувати дозвіл на оброблення відходів, замінюючи цю процедуру реєстраційною дією в інформаційній системі. 25 березня 2025 року за ініціативою Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів до постанови були внесені зміни, які розширили перелік учасників експерименту – до нього включили суб’єктів господарювання, що управляють небезпечними відходами. Крім того, операторам було дозволено отримувати дозвіл на діючі об’єкти оброблення відходів без висновку з оцінки впливу на довкілля про допустимість планової діяльності.

ЕПЛ звернулася до суду, вважаючи постанову такою, що прийнята з порушенням статті 92 Конституції України, статті 42 Закону України «Про управління відходами», статті 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо повноважень в галузі охорони навколишнього природного середовища». Колегія суддів підтвердила право організації звертатися з подібним позовом, виходячи з мети її створення та статутних форм представництва інтересів.

У мотивувальній частині рішення суд наголосив, що перелік і вимоги до документів, які подаються для отримання документа дозвільного характеру, встановлюються виключно законами. Системний аналіз норм – Закону №2806-IV, Порядку №1328 та Закону №2320-ІХ – показав, що процедура отримання дозволу на операції з оброблення відходів була врегульована ще до ухвалення постанови №1003. Це, на думку суду, виключало можливість застосування урядом пункту 2 Прикінцевих положень Закону №2362-VIII, оскільки експеримент у сфері екології допустимий лише для питань, що потребують законодавчого врегулювання.

Суд окремо підкреслив, що у справах про оскарження нормативно-правових актів предметом судового контролю є не лише формальна компетенція органу на видання підзаконного акта, а насамперед відповідність такого акта Конституції, законам та іншим актам вищої юридичної сили. Кабінет Міністрів мав повноваження затвердити підзаконний порядок реалізації законодавчої моделі, однак не був уповноважений змінювати саму модель дозвільних правовідносин – встановлювати інший склад документів, інші підстави для рішень чи інший строк дії дозволу. Цей висновок узгоджується зі статтею 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», яка закріплює, що необхідність отримання документа дозвільного характеру, його вид, вичерпний перелік підстав для відмови та строк дії визначаються виключно законами.

Суд критично оцінив аргументи відповідача і третьої особи про те, що постанова врегульовує лише процедурні питання й не змінює переліку та вимог до документів. Такий довід, зазначено в рішенні, не підтверджується змістом самого акта та внесених до нього змін. З огляду на це суд дійшов висновку, що уряд не мав повноважень спрощувати порядок отримання дозволів на операції з управління відходами через ухвалення постанови №1003 та змін до неї, оскільки подібні зміни мають вноситися виключно законами України.

За рішенням суду першої інстанції, Кабінет Міністрів зобов’язаний невідкладно після набрання рішенням законної сили опублікувати його резолютивну частину в тому ж виданні, де було офіційно оприлюднено оскаржуваний нормативно-правовий акт.

Рішення має принципове значення: подібні «експерименти» гальмують і без того повільну європейську інтеграцію, надсилають бізнесу суперечливі сигнали та створюють нерівні умови господарювання. Водночас вони шкодять довкіллю, відтерміновуючи запровадження екологічно безпечних практик управління відходами. Чітка позиція суду може стати сигналом для Мінекономіки та уряду загалом щодо наявності контролю за їхніми рішеннями, недопущення узурпації повноважень парламенту та заборони ухвалювати акти, що шкодять довкіллю й віддаляють Україну від членства в ЄС.

Більше новин читайте на GreenPost.