Швейцарський кардіохірург Пауль Фогт: «Є речі, які я переймаю для себе в українських колег»

В Україні протягом багатьох років перше місце серед причин смерті посідають серцево-судинні захворювання. Та чи означає це, що будь-яка людина з таким діагнозом приречена?

Насправді, проблема зі зростанням кількості серцево-судинних захворювань — не суто українська. І кожна країна має свої напрацювання в цій царині. Окрім того, можна скористатись досвідом іноземних фахівців, не виїжджаючи за межі країни.

У травні Київ відвідав професор, головний лікар відділення кардіохірургії в Університетській клініці Цюриха (Швейцарія), засновник і президент Фонду «Серце Євразії» Пауль Фогт. Він не лише розповів українським колегам про те, які нові технології з’явилися у світі, а й провів із ними спільно низку операцій.  Під час паузи в роботі поговорив із GreenPost.

Лікар-кардіохірург, завідувач відділення вроджених та набутих вад серця у дітей та дорослих Клініки для дорослих Центру дитячої кардіології та кардіохірургії Сергій Варбанець спочатку виконував функції перекладача, а потім долучився до розмови.

Яке завдання ви ставили перед собою, коли збиралися в Україну?

Пауль Фогт: У нашому випадку йдеться не про короткотермінове завдання, а про тривалу співпрацю з Центром дитячої кардіології та кардіохірургії, яка триває вже понад вісім років. Кардіохірургія тут, у Центрі, на дуже високому рівні. Мені подобається ця співпраця — є речі, які я переймаю для себе в українських колег.

У чому полягає специфіка лікування серцево-судинних хвороб саме в Україні?

Сергій Варбанець: Різниця в тому, що у Швейцарії є доступ до дорогих приладів, які можуть допомогти пацієнтам зі складними вадами серця. На жаль, ми в Україні маємо багато таких пацієнтів, але не завжди можемо їм допомогти… Умовно кажучи, потрібно поставити спеціальний «двигунчик» замість серця, його вартість — 140 тисяч доларів. У нас стоїть черга з таких пацієнтів — от людині 60 років, вона б могла дожити до 100, але мусить помирати… А у Швейцарії таких операцій дуже багато.

Те саме із трансплантаціями серця, наприклад, доктор Фогт провів понад 80 таких операцій. Завтра він буде проводити для нашого колективу лекцію-презентацію новітніх підходів у цьому напрямку. І сподіваємось, за допомоги Пауля Фогта будемо розвивати напрям трансплантології в Клініці для дорослих нашого Центру. Але для цього необхідна державна підтримка, бо такі «девайси» люди не зможуть самі собі купувати. Сподіваємось, що це буде підтримано. Адже в масштабах держави це не такі захмарні суми, а життя українців можуть бути врятовані.

Які є нові підходи та технології для лікування пацієнтів із вадами серця?

Сергій Варбанець: Зараз технології швидко еволюціонують. Наприклад, раніше для роботи «девайсу», який замінює лівий шлуночок (умовно кажучи, насосу, який імплантується в серце) людина возила за собою возик із зарядним пристроєм, з купою трубок. Зараз же цей пристрій виглядає як пояс, який практично не контактує з кров’ю людини і заряджається від блютузу чи вай-фаю. Якщо не помиляюсь, такі пристрої пройшли клінічні випробування на 15 особах. Вони дають змогу значно знизити кількість ускладнень. А головне — люди зі складними вадами серця повноцінно живуть 15–20 додаткових років.

Пауль Фогт: Насправді нових технологій багато, але головна проблема в тому, що навіть для Швейцарії вони дуже дорогі.

Ще один момент — оскільки таких операцій проводиться не так багато, то часто клініки від них відмовляються. Адже якісно їх можна зробити тільки тоді, коли вони виконуються регулярно — з’являється досвід і так звана спеціалізація. Ті ж трансплантації, наприклад, у Німеччині раніше робили багато центрів, а зараз виконують лише три спеціалізовані клініки — професійно, з мінімальною кількістю ускладнень у пацієнтів, а також дешевше. Те саме і з імплантацією «девайсів» для підтримки лівого шлуночка.

Чи означає це, що в майбутньому кардіохірурги будуть поділені на вужчі спеціалізації?

Пауль Фогт: Так, зараз на заході дуже багато хірургів, які, наприклад, роблять лише шунтування чи коронарографію. Але я вважаю, що кардіохірург повинен мати якомога ширші знання та розбиратися в різних кардіологічних і кардіохірургічних питаннях. Сильна субспеціалізація — це не дуже добре. Це як фрагментація.

Я вважаю, що кардіохірурги можуть спеціалізуватись або на дітях (вроджені вади), або на дорослих (набуті вади). І в межах цієї спеціалізації мати максимально широкі знання. Адже що більш навчений хірург, то краще для пацієнта.

Що би ви порадили українцям, щоб не ставати пацієнтами кардіохірургів?

Пауль Фогт: Кожен знає, що для цього слід робити: не переїдати, не курити. Базові речі. Але найбільший фактор ризику — відсутність регулярних фізичних вправ. Передусім вправ на витривалість. Доведено, що це продовжує життя.

Важливо прищеплювати ці звички дітям змалечку, закладати їм здоровий спосіб життя. Інакше в дорослому віці вони гарантовано матимуть проблеми із серцево-судинною системою.

Сергій Варбанець: Розкажу історію Пауля та спорт. В Центрі ми часто беремо «відмовних» пацієнтів — тих, кого відмовилися оперувати інші клініки. І трапляється, що ми виходимо з операційної о першій годині ночі, і вибачаємось перед Паулем, що так затримали його, запрошуємо на вечерю. А він: «Ні, жодної вечері, лише спортивні вправи». І йде вночі до спортзалу на півгодини.

Чи вплинула пандемія коронавірусу на вашу роботу?

Пауль Фогт: Звісно, вплинула. У Швейцарії, як і в Італії, 50 % реанімаційних ліжок віддали пацієнтам із ковідом. Також ми зменшили кількість планових операцій — не лише для того, щоб не наражати пацієнтів на ризик захворіти на COVID-19, а саме через скорочення реанімаційних ліжок.

Найцікавіше, що за статистикою (у США про це голосно говорять, у Європі теж, така ж ситуація у Швейцарії) різко зросла кількість раптових «сердечних» смертей. Люди не звертаються до лікарів вчасно та помирають удома. Більше стало і хронічних пацієнтів, а їхній стан погіршився. Оскільки вони не поспішають звертатися до лікаря та не отримують належного лікування, хвороба прогресує, й іноді вже пізно чимось зарадити.

Сергій Варбанець: В Україні ситуація за рік пандемії приблизно така ж, але в нас не настільки чітко це все фіксується, на жаль. Я не знаю точної статистики щодо гострих коронарних смертей, але думаю, що вона виросла — це видно з росту коронарної швидкої допомоги. Багато кардіолікарень позачиняли, перетворивши на ковід-центри. Часто люди у віддалених населених пунктах просто не мають куди звертатися за кардіологічною допомогою.

Чому ви обрали саме кардіохірургію і як вона змінилася за той час, що ви нею займаєтесь?

Пауль Фогт: Потрапив я в кардіохірургію випадково. Я був загальним хірургом, коли мені запропонували попрацювати в кардіосфері – і виявилося, що цей напрям динамічний і цікавий. Адже серце впливає і на кровообіг, і на печінку, і на нирки, і на головний мозок, тому потрібно постійно розвиватись, багато читати й оновлювати власні знання. Це мені подобається. А ще атмосфера в операційній — вона набагато динамічніша, аніж звичайна хірургія.

Як кардіохірургія змінилася? Вона активно розвивається. Раніше новонароджених із вадами серця не оперували, а тепер це рутина: народився малюк — за годину вже операція. Раніше, якщо пацієнтові 88 років — «не чіпайте людину, дайте спокійно померти», а тепер і 93-річних пацієнтів спокійно оперуємо. Тобто завдяки прогресу та розвитку технологій, а також більшому досвіду та глибшим знанням кардіохірургія займається пацієнтами значно старшого віку, з більш складними вадами, які потребують складних оперативних втручань. А для лікування «простіших» вад серця активно розвивається інтервенційна кардіологія та мініінвазивна кардіохірургія. Наприклад, зараз через невеликий розріз у ребрі можна замінити клапан серця.

Дякуємо за розмову!

Нагадаємо, українські кардіохірурги зробили  унікальну операцію на серці: пацієнту понад 90 років (відео).