Сексуальна експлуатація в Україні під час війни: як зростає загроза і де шукати допомогу

2 хв на прочитання2 години тому
Війна множить жертв: як сексуальна експлуатація стає зброєю проти українців

75% жертв торгівлі людьми в Україні потрапляють у сексуальне рабство.

Щороку 4 березня світ відзначає Всесвітній день боротьби із сексуальною експлуатацією. Цю дату встановив Європейський парламент у 2009 році, аби привернути увагу до проблеми, яка торкається мільйонів людей по всій планеті. За даними Міжнародної організації праці (МОП), щороку близько 5 мільйонів людей стають жертвами примусової сексуальної експлуатації, і переважна більшість з них — жінки та дівчата. За глобальними оцінками, близько 50 мільйонів людей перебувають у ситуації сучасного рабства.

Для України ця тема набула особливої гостроти після початку повномасштабного вторгнення Росії. Понад 6,5 мільйона українців виїхали за кордон, мільйони стали внутрішньо переміщеними особами — і саме ці люди, які втратили домівки, роботу, а часом і документи, опиняються у зоні найвищого ризику. За даними Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності України, тільки за 2025 рік 112 осіб отримали статус постраждалих від торгівлі людьми, а Національна поліція зареєструвала 144 кримінальних провадження за відповідною статтею.

Кримінологічний аналіз воєнного періоду, проведений українськими науковцями, свідчить: найбільш поширеною формою торгівлі людьми залишається саме сексуальна експлуатація — 75% від усіх зафіксованих випадків. Примусова праця та залучення до жебрацтва становлять не більше 5%. Водночас Звіт Держдепартаменту США про торгівлю людьми за 2025 рік наголошує, що війна посилила саме внутрішню експлуатацію: 58% жертв виявлено всередині України, а не за кордоном.

Окремий вимір проблеми — сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом. Станом на серпень 2025 року Офіс генерального прокурора задокументував понад 370 таких випадків, серед постраждалих — зокрема і неповнолітні. Найбільше злочинів зафіксовано на Херсонщині, Донеччині, Київщині та Харківщині. Фахівці зазначають, що реальні цифри можуть бути значно вищими, адже багато постраждалих мовчать через страх, стигму чи недовіру до системи.

Злочинці часто використовують класичну схему: обіцяють вигідне працевлаштування за кордоном, евакуацію або допомогу, а натомість жертви потрапляють у пастку примусу. Під час війни з’явилися нові «вхідні точки»: фальшиві волонтерські організації, пропозиції безкоштовного житла для переселенців, оголошення про роботу в соцмережах без конкретних деталей. Прокурори підкреслюють, що жертвою торгівлі людьми може стати будь-хто — незалежно від віку, статі чи соціального статусу.

Більше новин читайте на GreenPost.

Актуально

Читайте GreenPost у Facebook. Підписуйтесь на нас у Telegram.

Поділитись: