Росія навіть не планувала виконувати Мінські угоди: Сурков «спалив контору», і вся пропаганда «зламалася»  

16 лютого став «днем Суркова». Екс-помічник президента РФ В'ячеслав Сурков визнав, що під час роботи над Мінськими угодами «виходив із того, що вони не будуть виконуватись». І ця його заява має дуже серйозні наслідки.

Система путінізму зі стану серйозної розбалансованості, що спостерігається з моменту вступу на шлях військового авантюризму, стрімко переходить до стану війни всіх проти всіх. Про це розповідає аналітичний Телеграм-канал «Сито Сократа».

«Між правлячою верхівкою та підлеглими масами зруйнувався суспільний договір. Державна машина з силовиками різних мастей біля керма не може народити жодного путнього пояснення мук дедалі більшої кількості людей. Сурогатним поясненням кінця понурих часів за канонами Орвелла називають підступи зрадливих і сильних зовнішніх ворогів. Тому ключ для повернення до певної вихідної точки нормальності лежить у площині «перемоги». Але […] прожектори військового вирішення українського питання, як найважливішого у низці конфліктів із колективним Заходом, зробили вагомий прорахунок. Вони думали вбрати КДБіста в шинель Сталіна і продати яко рятівника Батьківщини від іноземної навали, але в оновлений косплей червня 1941-го вкралася фатальна помилка.

Якщо майже рік у нескінченній ротації була теза про «захист» жителів Донбасу, то ця несуча будівля «спецоперації» остаточно впала під єдиним визнанням деміурга «суверенної демократії» В'ячеслава Суркова», — вважають аналітики «Сита Сократа».

Останній стовп російської пропаганди розсипався буквально на очах, вважають у Центрі стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.

Мінські угоди були чи не останнім бастіоном пропаганди. Ще на початку грудня Путін показушно обурився на слова екс-канцлера Німеччини Ангели Меркель в інтерв’ю Die Zeit: «Мінські угоди 2014 року були спробою надати час Україні. Вона використала його, щоб стати сильнішою. Україна 2014/15 — це не Україна сьогодні… І я дуже сумніваюся, що тоді країни НАТО могли зробити стільки, скільки зараз роблять для допомоги Україні».

На думку Путіна, ці слова підтверджують правильність рішення розпочати війну з Україною, оскільки, «виявляється, всі ці Мінські угоди ніхто не збирався виконувати. Мабуть, ми пізно зорієнтувалися. Може, й раніше все це треба було розпочинати», — сказав тоді він.

І ось тепер ніж у спину путінському Меркель-наративу встромив їх (як вважається) «архітектор» Сурков. Однією короткою фразою він дезавуював увесь праведний гнів «обдуреного в Мінську» Путіна.

Що залишилось? Зруйновано його останній аргумент на користь необхідності початку агресії. Теза про «українських неонацистів, сатаністів і наркоманів» ще жива, але лише серед шанувальників творчості Соловйова. Мантри про «історично російські землі», за великим рахунком, цікаві лише Путіну та купцям його не менш пристаркуватих поплічників.

І тепер є проблема: пояснювати високу смертність якихось алтайців десь під українським Вугледаром буде дедалі важче, переконані у Центрі стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.

Нагадаємо також, що від уряду Німеччини вимагають зупинити постачання зброї Україні «з метою запобігання сотням тисяч нових смертей».