Річард Гір спродюсував документальний фільм про те, як живуть люди з ВІЛ в Україні

Прем'єра документального фільму «Погляд на Україну» (Eyes on Ukraine), спродюсований відомим актором Річардом Гіром, відбулась у штаб-квартирі в ООН у Бонні у вівторок, 26 листопада. Захід приурочили до Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом. Показ організувала Об'єднана програма ООН з ВІЛ/СНІД (UNAIDS) та Німецький фонд боротьби зі СНІДом (Deutsche AIDS-Stiftung). Про це розповідає Deutsche Welle.

Документальна стрічка розповідає про долі молодих українців із ВІЛ на тлі російського вторгнення. Навіть під час війни вони борються за свої права та проти стигматизації.

Фільм братів Гір про Україну

Режисером фільму став Мо Штебе, а виконавчим продюсером — Річард Гір. У відеозверненні до глядачів він назвав напад на Україну «нічим не спровокованою війною» та розповів, що на підтримку країни його надихнула Олена Зеленська.

За словами Гіра, в Україні близько 260 тисяч людей із ВІЛ.

«Тисячі з них залишили країну і живуть як біженці, але при цьому продовжують потребувати лікування та підтримки», — сказав актор. Він закликав до «справедливого закінчення цієї божевільної війни» та «права людей з ВІЛ на вільне життя без стигматизації».

Інший продюсер фільму — брат актора Девід Гір, засновник та голова центру Art & Global Health Center при Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі. Він навчає художників-активістів висвітлювати проблеми у сфері охорони здоров'я.

В основі фільму про ВІЛ — проект молодої активістки

Фільм складається з історій кількох молодих українців із ВІЛ. Вони об'єдналися у проект Teenergizer, аби за допомогою фотомистецтва розповісти про свій діагноз, подолати психологічні проблеми та стигматизацію.

Головна героїня фільму — 26-річна засновниця Teenergizer Яна Панфілова. Вона народилась у Києві, ВІЛ передався їй з народження. За словами дівчини, у дитинстві лікарі оглядали її у трьох масках і рукавичках, бо боялися заразитися. Мати Яни розповіла, що до 2004 року в Україні не було єдиної програми лікування ВІЛ, кожен справлявся із захворюванням самостійно. Якось батьки однокласниці, в гостях у якої побувала Яна, зателефонували їй і поскаржилися, що тепер уся сім'я змушена перевірятись на вірус.

Яна зустріла 24 лютого 2022 року в Києві і невдовзі втекла від війни до Берліна. Там вона продовжує керувати Teenergizer і підтримувати молодих українців із ВІЛ. За словами дівчини, війна погіршила становище інфікованих в Україні: зруйновано лікарні, людям з ВІЛ на окупованих територіях відмовляють у лікуванні, якщо вони не мають паспорта РФ. Як заявила голова Київського обласного шкірно-венерологічного диспансеру Тетяна Земляк, у період воєн і стихійних лих кількість заражень завжди зростає.

Як живуть українці з ВІЛ

Яна Панфілова як голова Teenergizer виступає у всьому світі, розповідаючи про проблеми українців із ВІЛ на тлі російського вторгнення.

«Цю війну почали старі, а закінчувати нам, молодим», — каже дівчина.

Інша учасниця руху — 20-річна Марія Дерюга з Чернігова. За її словами, лікарі пропонували матері зробити аборт, коли дізналися, що має ВІЛ. Сама Марія дізналася про діагноз у вісім років. У березні 2022 року будинок, де дівчина жила з бабусею, згорів після падіння російського снаряда.

19-річна киянка Ліза Шевчук дізналася про діагноз, коли їй було дев'ять. До цього мати давала їй пігулки вранці та ввечері, кажучи, що вони від «дитячої хвороби». Дівчина зустріла війну у Бучі, бачила з вікна колони російської бронетехніки. За її словами, вона п'ять днів ховалась у підвалі, куди встигла взяти лише трохи їжі та два літри води — щоб запивати пігулки від ВІЛ.

24-річний Єгор Пасько з Кривого Рогу дізнався про діагноз у 13 років. Хлопець завжди цікавився армією, записався добровольцем до тероборони. Він хотів служити у ЗСУ та на лінії фронту, але йому відмовили через ВІЛ.

Перед показом у кампусі ООН у Бонні виступила 23-річна Стефа з міста Дніпро, яка втекла від війни до Берліна. Вона розповіла, що ВІЛ у неї з народження, а перші 11,5 років життя вона провела у дитбудинку. Коли дівчинку всиновили, мачуха лаяла її і казала, що та не повинна їсти із спільних тарілок, а посуд треба мити окремо. Через образи Стефа змінила 13 шкіл у шести містах України.

ВІЛ в Україні. Допомога Німеччини та UNAIDS

Представник МОЗ ФРН Пауль Зубайль, який виступив перед показом фільму, заявив, що «в рамках заходів у відповідь тут у Німеччині ми за дуже короткий час інтегрували людей з ВІЛ з України в нашу систему охорони здоров'я, щоб гарантувати українським біженцям доступ до медичного страхування, що включає лікування від ВІЛ».

На презентації фільму. Фото: Benjamin Westhoff

Керівник апарату UNAIDS Махеш Махалінгам подякував Німеччині за підтримку у боротьбі з ВІЛ в Україні.

«Україна  друга країна в регіоні за кількістю ВІЛ. І війна значно вплинула на них. На заслугу народу та уряду України треба сказати, що заходи у відповідь у сфері ВІЛ не були скорочені. На початку були збої, але сьогодні оновлення профілактичних обстежень на ВІЛ збільшилося більш ніж удвічі. Вони не припинили жодних ВІЛ-досліджень. А кількість тестів для тих, хто вживає наркотики, побільшало», — сказав Махалінгам.

Він представив нову доповідь UNAIDS «Вибрати правильний шлях — шлях прав людини для припинення СНІДу». Згідно з документом, кількість нових випадків інфікування ВІЛ у світі знизилася до мінімуму з кінця 1990-х, смертність від СНІДу скоротилася на 70 % із 2004 року. Зараз у всьому світі понад 30 млн осіб отримують життєво необхідну антиретровірусну терапію порівняно з 13 млн десять років тому.

Більше новин читайте на GreenPost.