Повітряні кулі-шпигуни в космічну еру: чому в США стверджують, що збиті китайські аеростати були шпигунськими

Упродовж останніх двох тижнів у небі над двома американськими континентами неспокійно. Час від часу з’являються новини про виявлені і збиті повітроплавні об'єкти, які в США вважають розвідувальними пристроями, що належать Китаю. «Дзеркало» розбиралося, навіщо в космічну еру комусь узагалі можуть знадобитися повітряні кулі-шпигуни, чому американці серйозно ставляться до подібної загрози і про це думають експерти.

Що це за кулі і чим вони можуть бути небезпечними для США?

На перший погляд може здатися, що у страху очі великі і США дійсно дуже жорстко реагують на незначну загрозу. Адже навіть якщо скинути з рахунків офіційну версію Китаю про метеозонди, що збилися з курсу (що може бути правдою), залишається ще одне резонне питання: навіщо однією з провідних космічних держав (якою, безперечно, є сучасний Китай) в епоху супутників, що шпигують із навколоземної орбіти, можуть знадобитися повітряні кулі-розвідники?

Варіанти відповіді на це запитання є у двох нещодавніх публікаціях The Washington Post. В одній із них із посиланням на джерела в американських збройних силах і розвідці стверджується, що 6 лютого США поділилися зі своїми союзниками (включаючи Японію) інформацією про китайську розвідувальну програму збору розвідданих за допомогою аеростатів. Згідно з нею, помічений над Монтаною і збитий над Атлантикою китайських апарат уже кілька років збирав інформацію про військові об'єкти, що становлять інтерес для Китаю, над різними регіонами планети, зокрема над Японією, Індією, В'єтнамом, Тайванем, Філіппінами.

У матеріалі йдеться про те, що точна кількість подібних куль на озброєнні Народно-визвольної армії Китаю невідома, але з 2018 року вони здійснили вже десятки місій над п'ятьма континентами планети. Щонайменше чотири рази їх помічали раніше над територією США: Гаваями, островом Гуам, Техасом та Флоридою. Стверджується, що минулого року один такий апарат розбився якраз на Гавайських островах, завдяки чому США отримали інформацію про сам пристрій і використані при його створенні технології, а також змогли надійно ідентифікувати його як належний Китаю.

За інформацією з публікації, китайські кулі-шпигуни, які нібито «базуються» на острові Хайнань у Південно-Китайському морі, оснащені обладнанням, яке за характеристиками не перевищує те, що є на супутниках. Але вони летять набагато повільніше і можуть спостерігати за цілями протягом багатьох годин, що дозволяє збирати більш детальну інформацію. Крім того, вони набагато дешевші за космічні апарати.

Автор другої публікації в The Washington Post — оглядач Девід Ігнатіус, відомий зв'язками в американському розвідувальному співтоваристві. Як розповіли його джерела, у різні часи п'ять китайських повітряних куль облетіли навколо планети. За останнє десятиліття КНР здійснила від 20 до 30 польотів розвідувальних аеростатів у всьому світі. Однією з переваг цих апаратів перед супутниками є краща деталізація зображень. Окрім того, вони можуть використовуватися для визначення параметрів американських радарів і засобів радіоелектронної боротьби. Висловлюються припущення, що аеростати-шпигуни здатні перехоплювати радіопереговори, розмови мобільними телефонами й інші повідомлення персоналу об'єктів, над якими пролітають.

Можливо також, що повітряна куля, пролітаючи над територією країни, котра вивчається, може скидати дрібніші шпигунські пристрої (наприклад, дрони), які, своєю чергою, зможуть із невеликої відстані спостерігати за секретними об'єктами, йдеться в публікації. Але прямих доказів цієї гіпотези поки що немає.

Якщо сказане в публікаціях The Washington Post — правда, ситуація виглядає так. Китай уже кілька років (можливо, не менше десяти) здійснює свою програму зі збирання розвідувальної інформації за допомогою повітряних кульок. США давно спостерігали за цією діяльністю, але незаперечні докази причетності до неї КНР з'явилися у них відносно недавно — можливо, після торішньої аварії одного з зондів на Гаваях.

Якщо це так, то виходить, що Китай довгий час користувався «анонімністю» та безкарністю, використовуючи аеростати як відносно недорогі та зручні шпигунські засоби. Але у лютому 2023 року з якихось причин США вирішили поставити хрест на цій практиці. Почавши знищувати китайські пристрої та зробивши інформацію про них надбанням громадськості (і своїх союзників), вони надіслали Пекіну чіткий і недвозначний сигнал, що більше не миритимуться з подібними «пустощами».

Якими будуть дії Китаю у відповідь — невідомо (знову ж таки, сам Пекін твердження США про шпигунство відкидає). Але можна припустити, що найближчим часом подібні польоти над територією Сполучених Штатів та їхніх близьких союзників припиняться. Зрештою супутники-шпигуни з навколоземних орбіт поки що ніхто не збиває, а дипломатичних проблем вони доставляють менше.

Зброя відплати від Японії

Не можна не згадати ще одну причину, через яку США всерйоз сприймають загрозу у вигляді повітряних куль військового призначення. Річ у тім, що одного разу їм уже доводилося зіткнутися з чимось подібним. Восени 1944 року Штати познайомилися з японською «зброєю відплати», у ролі якої виступили аеростати, що несли осколково-фугасні та запальні бомби.

Зрозуміло, важко уявити, що у мирний час без оголошення війни хтось наважиться використати повітряні кулі для бомбардувань території США. Але японці мали й екзотичніші диверсійні плани — наприклад, споряджати свою міжконтинентальну зброю вірусом чуми великої рогатої худоби.

До січня 1945 року японці запустили через Тихий океан 9300 таких куль. Точність цієї зброї за тодішнього рівня технологій не обіцяла бути великою — але й мішенню був цілий континент (Канада теж воювала проти Японії, і потрапляння в неї було прийнятним). У результаті близько 300 японських куль було помічено над Північною Америкою. З них лише 20 удалося збити винищувачами-перехоплювачами.

Смертоносність повітроплавної зброї не була високою: лише вибух однієї з куль у тихоокеанському штаті Орегон призвів до людських жертв (загибелі п'ятьох дітей та вагітної жінки). Проте саме японські «вогняні повітряні кулі» стали одним із небагатьох типів зброї, яким супротивники США змогли вдарити безпосередньо по їх території.