Обрядове печиво «коники і баришні» як новий елемент нематеріальної культурної спадщини України

До Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України офіційно включено автентичну традицію виготовлення та дарування обрядового печива «коники і баришні», повідомляє Міністерство культури України. Цей крок спрямований на забезпечення державного захисту, популяризацію та інституційну підтримку унікального етнографічного феномену, який є важливою складовою загальнонаціонального культурного коду. Внесення елемента до офіційного реєстру дозволить залучити додаткові ресурси для його дослідження та передачі наступним поколінням в умовах глобалізаційних викликів.

Історико-культурне коріння цієї традиції тісно пов'язане з різдвяною обрядовістю та давнім звичаєм ритуального обміну їжею напередодні зимових свят. Фігурне печиво випікають вручну безпосередньо перед Різдвом і використовують як обов'язковий дарунок для хрещеників та дітей, які приносять «вечерю» у Святий вечір. Кожна випечена форма має глибоке символічне навантаження та виступає як інструмент традиційного сімейного благословення:

• «Коники» — традиційно призначаються для хлопчиків, символізуючи побажання міцного здоров'я, чоловічої сили, витривалості та майбутніх успіхів.

• «Баришні» (фігурки дівчат) — даруються дівчаткам як побажання краси, жіночої грації, добробуту та щасливої життєвої долі.

Технологічна та художня специфіка елемента полягає у використанні саморобних металевих форм для висікання тіста, які виготовляються всередині родин і функціонують як сімейна реліквія, що передається з покоління в покоління. Прикметно, що канонічного чи уніфікованого рецепта «коників і баришень» не існує — склад тіста та спецій варіюється залежно від локальних особливостей та секретів конкретної родини. Готові кондитерські вироби, відповідно до місцевих естетичних уподобань, часто фарбують у насичений червоний колір, декорують художнім розписом або оздоблюють кольоровими паперовими стрічками.

Основним ареалом побутування та активного збереження цього звичаю є Олександрійський район Кіровоградської області, з особливим осередком у селі Головківка. Головними носіями та ретрансляторами знань виступають місцеві жінки старшого віку. Саме вони тримають у пам'яті рецептурні нюанси, зберігають автентичний інструментарій, володіють семантикою обрядового дійства та здійснюють безпосереднє практичне навчання молоді, забезпечуючи безперервність існування цієї культурної традиції.

Більше новин читайте на GreenPost.