Нестача води в містах: які є шляхи вирішення цієї проблеми?
Більш ніж половина містян можуть зіткнутися з нестачею води, і глобальна зміна клімату посилює проблему.
Черга за чистою питною водою у Венесуелі. Фото: picture-alliance/dpa
Останні 10 років були найспекотнішим десятиліттям із початку спостережень за кліматом, зазначає у своїй доповіді Всесвітня метеорологічна організація (ВМО) ООН. 2023 рік встановив абсолютний температурний рекорд — але 2024-й може виявитися ще спекотнішим, попереджають експерти.
У такій ситуації дедалі більше міст на нашій планеті мають проблеми із забезпеченням водою стрімко зростаючої кількості своїх жителів. У містах уже проживає понад 4 млрд людей. До 2050 року, за оцінками, цей показник зросте до 6,5 млрд. За підрахунками експертів ООН, більш ніж половина містян у цьому випадку стикатимуться з нестачею води. Глобальна зміна клімату посилює проблему.
Нормування питної води часто є єдиним виходом за її гострого дефіциту. У довгостроковій перспективі великі міста переосмислюють управління водними ресурсами, щоб їх економити, адаптувати свою інфраструктуру до змін і краще використовувати природні джерела води. Які рішення ефективно працюють у цій галузі? Про це розповідає Deutsche Welle.
Підтримувати економію води приватними домогосподарствами
Крім промисловості та сектору послуг, багато води витрачають і приватні домогосподарства. У Німеччині щоденне споживання води на людину становить близько 125 л, у США — до 300 л. Найбільша витрата припадає на користування душем (40 %), змив у туалеті (30 %) та роботу пральних машин (13 %), і лише 4 % йде на приготування їжі та питва.
Інформаційно-роз'яснювальні кампанії можуть спонукати людей почати економити воду. А водозберігаючі бачки для унітазів, енергозберігаючі насадки для душу й ефективні пральні машини найчастіше витрачають значно менше половини об'єму води, ніж раніше.
Південноафриканський Кейптаун, який уже багато років бореться із серйозними проблемами у сфері водопостачання, робить ставку на агітаційно-роз'яснювальні програми та технічну модернізацію. Міська влада розпочала безкоштовний ремонт водопроводів для домогосподарств із низьким рівнем доходу, а також підвищила ціни на споживання води, щоби спонукати людей її економити. У посушливий 2018 Кейптаун зміг скоротити використання води в середньому до 50 л на людину.
Канадський Ванкувер також готується до загострення дефіциту води. Щоби скоротити її споживання, у посушливе літо вона у муніципального постачальника коштує на 25 % дорожче, ніж дощової зими.
Обслуговувати трубопровідні мережі та модернізувати інфраструктуру
Протікання та застаріла трубопровідна мережа призводять до великих втрат води. У Європі таким чином втрачається понад чверть питної води. У деяких містах світу до 60 % води не доходить навіть до крана. Ремонт труб може значно зменшити такі втрати.
У Токіо, одному з найбільш густонаселених міст світу, ще кілька десятиліть тому втрати води через труби становили від 15 до 20 % від загального обсягу використання. Наразі цей показник становить менше 3 %. Трубопровідна мережа довжиною понад 27 000 км постійно контролюється, перевіряється на наявність витоків та оновлюється. Ефективне управління системою міського водопостачання стає все більш важливим у всьому світі, щоб задовольнити зростання попиту.
При будівництві нових будівель можна краще спланувати прокладання труб, щоб уникнути втрат. Однак у багатьох містах, особливо в районах нетрів, що швидко ростуть, досі бракує ефективної інфраструктури водопостачання. Багатші райони, навпаки, зазвичай краще забезпечені водою.
Використовувати дощову воду та повторно — очищені стічні води
Замість того, щоб повсюдно використовувати дорогоцінну питну воду для змиву в туалетах, у пральних машинах або в промисловості, можна також перейти на зібрану дощову воду чи очищену стічну — так звану «сіру» воду.
Наприклад, у нових кварталах австралійського Мельбурна та датського Орхуса дощова вода відводиться з вулиць і тротуарів, фільтрується та потім подається до сусідніх будівель. У багатьох містах США, Індії, Тайваню, Іспанії та Туреччині використання дощової води є обов'язковим для проектів нових будівель.
Замість того, щоб після очищення скидати стічні води в річки, багато міст тепер заохочують їх повторне застосування. Наприклад, у Пекіні третина використовуваної води — перероблена стічна. Здебільшого вона йде на озеленення, прибирання вулиць, миття автомобілів і змив у туалетах.
У Мадриді рослини у міських парках також поливаються очищеними стічними водами. А в Сінгапурі вони навіть перетворюються назад на питну воду, проходячи додаткову стадію очищення.
Накопичувати води за допомогою технологій «міста-губки»
У посушливі періоди води не вистачає, але водночас зростає кількість сильних дощів із повенями. Проблема для міст у такій ситуації: перевантажені каналізаційні системи та забагато непроникних поверхонь не дозволяють дощовій воді просочуватися достатньою мірою. Тому китайське місто Ухань і місто-держава Сінгапур стали піонерами у розробці концепції «міста-губки».
В Ухані та Сінгапурі скрізь створені місця для зберігання надлишків дощової води — від підземних водозбірників до смуг зелених насаджень та озеленених дахів будинків, де дощова вода може просочуватися. Проникні дорожні покриття також допомагають їй у цьому процесі.
Зібрана таким чином вода може бути використана повторно, а додаткові зелені насадження в межах міста сприяють охолодженню. Тільки в одному Китаї налічується понад 60 «міст-губок», і тепер ця концепція широко взята на озброєння по всьому світу в ході реконструкції та перебудови міст. У Європі так само перебудовується данська столиця Копенгаген.
Відновлювати та захищати природні джерела води
Насамперед, для міст важливо захищати та відновлювати природні джерела води, розташовані на околицях.
Наприклад, водопостачання колумбійської столиці Боготи на 80 % іде із сусіднього гірського ландшафту — унікальної екосистеми з болотами й озерами. Проте виснаження землі через її надмірне використання фермерами ставить під загрозу водопостачання міста. Колумбійська компанія-постачальник води хоче протистояти цьому та відновити зазначені джерела води, викуповуючи землі та підвищуючи обізнаність населення.
Допомогти може і видалення із зони водозбору рослин, що особливо потребують води. Наприклад, в одному з районів Кейптауна частину сосен та евкаліптів було замінено місцевим чагарником фінбус, більш економним у плані споживання води.
Більше новин читайте на GreenPost.
