На велике заліснення від уряду за сьогоднішніми темпами знадобиться… 500 років

Меч Колесова — це здоровенна залізяка з поперечною ручкою зверху і клиноподібним розширенням внизу. Піднімаєте його уверх і вганяєте у заздалегідь підготовлений трактором ґрунт. Хитаєте до себе-від себе, виймаєте. В утворену цим рухом ямку помічник опускає саджанець сосни. Встромляєте меч поруч, привалюєте ямку, робите півкроку уперед і повторюєте процедуру. І так весь робочий день. Ви можете притягнути на ділянку цілу школу юних добровольців, але продуктивність роботи буде обмежена кількістю міцних дорослих.

Лісонасадження в Україні — це ручна праця, важка і невдячна. Міндовкілля, Держлісагентство, громадські ініціативи намагаються підняти престиж лісівника, підняти авторитет професії, збільшити лісистість. Ідея хороша, але чи дієві заходи, якими це робиться?

Зокрема, вкотре стартувала громадська кампанія «Озеленимо Україну». Ініціатори цієї громадської ініціативи, яку підтримали Міндовкілля та Держліс, закликають посадити цієї весни мільйон дерев на території ста країн. За один день, 10 квітня. Ну, вже скромніше, бо минулоріч мільйон хотіли висадити в Україні. Звертаю також ще раз увагу на участь у цій кампанії Держлісу.

«Лісівники всієї країни, зі свого боку, вже підготували ділянки, де це можна зробити в Україні, і необхідний садивний матеріал. Також готові провести інструктаж, як правильно висаджувати дерева, щоб вони прижилися. Висадження дерев відбудеться 10 квітня. Долучайтеся!», — ідеться на ФБ сторінці Державного агентства лісових ресурсів.

А Міндовкілля оголосило про «Велике заліснення України — 2030».

«До 2030 року поставили собі амбітну мету: збільшити площу лісів на мільйон гектарів, за рахунок деградованих малопродуктивних земель. Розпочинати велике заліснення плануємо вже цього року», — повідомив міністр захисту довкілля Роман Абрамовський у своєму ФБ.

Принагідно міністр озвучив деякі результати роботи Держлісу за минулий рік.

«Лише за минулий рік лісівники висадили близько 180 мільйонів сіянців на площі понад 39 тис. гектарів. У 2021 році планується відтворення лісів на площі 35,8 тис. гектарів», — пише екоміністр у ФБ.

Наміри домогтися оптимальної лісистості — вітаю. Але чи здійснені ці плани? Чи саме такими методами варто збільшувати лісистість? Якою вона має бути? І де нестиковки в усіх цих повідомленнях?

Зверніть для початку увагу на цифри вище — скільки хочуть посадити учасники акції «Озеленення України» і скільки сіянців було посаджено лісоводами минулого року. Порівняли? Тож і виникає питання: де був висаджений минулого року той мільйон дерев і яка його доля у посадках, які щороку висаджує Держлісгосп? Та ще й врахуємо, що державні лісгоспи опікуються лише двома третинами лісів. І свої мільйони (десятки мільйонів!) садженців посадили комунальні, військові та інші лісові господарства.

На мою думку, увага громадськості має бути акцентована не на участі у плановій роботі лісівників, які і так впораються зі своїми обов’язками (про це трохи детальніше нижче). А у збільшенні зелених зон у населених пунктах, де кожне дерево має величезну цінність. Отут справді треба рахувати посаджене поштучно, а не гектарами. Профільні ГО вже підготували рекомендації щодо того де, що та як саджати, рекомендую почитати, наприклад, фахівців Української природоохоронної групи. Скажу лише, що тут теж варто не підміняти собою зеленбуди, які, знов-таки, мають і мусять робити свою роботу за наші з вами податки. І ретельно обирайте місця для своєї благодійності. Бо так буде гірко, якщо через рік-два-десять ваш стихійний скверик знесуть під заплановану (або й ні) Генпланом висотку чи торговельний центр.

Тепер давайте спробуємо оцінити здобутки лісівників за минулий рік і плани на наступний (планується відтворення лісів на площі 35,8 тис. гектарів).

Для цього треба вміти розрізняти лісовідновлення та лісорозведення.

Довідка: Лісовідновлення — це створення лісових культур на площах, які раніше були вкриті лісом. Відновлення лісу може бути природнім і штучним. Природне лісовідновлення — це коли на площі з’являється самосів і підріст деревних рослин. Такі насадження є більш стійкими та довговічними. Лісівники використовують цю можливість там, де природні умови дають змогу це зробити.

Штучне лісовідновлення відбувається шляхом закладання лісових культур. Воно застосовується на лісокультурних площах, де не спостерігається та не передбачається природне лісовідновлення цінними лісоутворювальними породами. 

Лісорозведення відрізняється від лісовідновлення тим, що лісові культури можна створювати на ділянках, які ніколи не були під лісом, розміщувати лісові масиви на територіях з урахуванням інтересів і потреб інших галузей і думки громад.

Лісорозведення проводять переважно на староорних землях, переданих у лісовий фонд під заліснення, у районах захисного лісорозведення».

Простіше кажучи, лісовідновлення — це посадити одно-дворічні саджанці там, де було зрубано сторічний ліс. Або на місці згарищ. Лісу від цього більше не стає, площа лісів не збільшується.

А от лісорозведення — це саме збільшення лісових площ, створення нових лісів.

Варто знати, що лісовідновлення — це обов’язок лісогосподарств, визначений законом. Про це чесно пишуть автори звіту про роботу ДАЛР за 2020 рік.

«Основним завданням лісівників є вирощування та відтворення лісів. Постійні лісокористувачі та власники лісів відповідно до законодавства протягом двох років зобов’язані відновити ліс на місці суцільних зрубів. Такий період обумовлений необхідністю підготовки ґрунту та проведення інших заходів для висаджування лісу або сприянню його природному поновленню. Зазвичай, лісівники проводять відновлення лісу вже на наступний після рубки рік, а інколи, якщо є всі умови, і того ж року», — йдеться у звіті.

Тепер цифри.

«У 2019 році площа суцільних зрубів становила 35,7 тисячі га. У 2020 році відтворено лісів на площі 39,2 тисячі га (створено нових лісів — 2,1 тисяч га)», — зазначено у публічній доповіді ДАЛР.

Рахуємо. За рік лісів більше стало на дві тисячі гектарів. У планах Міндовкілля — створити новий мільйон га лісів. Арифметика каже, що сьогоднішніми темпами на це знадобиться… 500 років. Не кажу вже про кошти та ресурси.

Але уявімо, що Мінфін таки знайшов кошти, а депутати не викреслили їх із Держбюджету-2021 і наступних.  Посадити ліси на мільйоні гектарів усе одно не вдасться. Просто тому, що стільки землі для цього немає.

Завдання збільшити лісистість ставляться не вперше. Так, у державній програмі «Ліси України» на 2010–2015 роки був такий ключовий пріоритет, як «підвищення лісистості». Передбачалося заліснити протягом 2010–2015 років 430 тис. га. А для досягнення «оптимальної» лісистості взагалі хотіли покрити лісом 2175 тис. га.

Але виявилося, що землі під ці показники просто немає. Ще у 2011 році територіальними органами Держкомзему виявлено лише 308 тис. га деградованих і малопродуктивних земель сільськогосподарського призначення та 140 тис. га земель, що знаходяться під ярами, балками та іншими землями, що також можуть бути заліснені. Порахуйте самі розміри «нестиковки».

До того ж, екологи активно протестували і протестують проти заліснення ярів та балок, пасовищ, лугів, степів. Бо це рідкісні та цінні ділянки природи і без чахлих сосенок.

Агроном-еколог Олексій Бурковський також постійно наголошує, що садити ліси треба на виведених з обігу малопродуктивних орних землях, бо у нас розораність території найвища у Європі. На жаль, поки що ці заклики влада не чує. Понад те, парламент ухвалює закони, які дають змогу знищувати ліси, а не збільшувати їхні площі.

Так, днями народний депутат Юлія Овчинникова повідомила, що парламент відхилив природоохоронну поправку № 871 до законопроєкту № 2194 «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин».

«Поправку підтримали 215 депутатів. Це також результат! Я щиро вдячна всім екосвідомим колегам за підтримку та позицію. Нагадуємо, що поправка 871 була подана членами Екокомітету та передбачала збереження повноважень КМУ в частині прийняття рішень про вилучення та зміну цільового призначення земельних ділянок саме під лісами, як під угіддями, а не на землях лісогосподарського призначення як категорією», — написала народна депутатка у своєму ФБ. 

Члени Екокомітету, активісти та Міндовкілля планують подати законопроєкт, який нівелює цю нищівну для лісів норму, але на це піде чимало часу. У цьому ж законопроєкті екоміністр Роман Абрамовський сподівається захистити самосійні ліси, які зараз активно роздаються в оренду та знищуються. Бо вважаються сільськогосподарськими угіддями. За деякими підрахунками таких лісів (було!) від 1,5 до 2,5 мільйона гектарів. Ось і те омріяне збільшення лісистості. Але потрібен закон, який дасть змогу переводити ці ділянки в землі лісогосподарського призначення. Про це давно говориться, але закону немає, ліси, яким інколи по 15–30 років, зносяться бульдозерами та далі розорюються. Хоча продуктивність таких земель як сільськогосподарських невисока.

Тож чи варто садити ліси? Авжеж. Тільки треба знати де, коли, що та як. Щоб не робити чужу роботу, щоб не робити дурну роботу. Не менш корисно для довкілля потурбуватися про вже висаджені раніше дерева, особливо в населених пунктах — простежити, щоб вони були огороджені, политі, вчасно і грамотно обрізані. Окрема розмова — про догляд як за лісом в цілому, так і за міськими парками та скверами, про ефективність роботи зеленбудів.

Також корисно потурбуватися про найближчий ліс — дізнатися хто за нього відповідає, як дбає, що планує з цим лісом робити. Ну й, беззаперечно корисно розбиратися в державній лісовій політиці, підтримувати грамотні рішення влади та не давати владі робити дурниць.

Як ми вже писали екологи закликають підписати петицію про збереження природи та річок Полісся.