Морські судна завдають незворотної шкоди екосистемі Антарктики - дослідження

Колись віддалені та крижані води Антарктики вважалися відносно недоторканими людською діяльністю, але нове дослідження морських біологів розвіює ці сподівання. Вчені довели, що кораблі завдають довгострокової шкоди морському дну, що призводить до значного руйнування унікальних екосистем регіону.

Надії на те, що Антарктида та її крижані води залишилися недоторканими, стрімко тануть. Нове дослідження морських вчених показало, як діяльність людини, зокрема судноплавство, залишає глибокі шрами на морському дні, завдаючи непоправної шкоди дивним та вразливим екосистемам цього регіону.

Дослідники використали підводні камери для документування морського дна в 36 місцях уздовж Антарктичного півострова та острова Південна Джорджія. Отримані кадри чітко демонструють, як якорі та якірні ланцюги залишають по собі численні рубці, борозни та відкладення бруду на дні океану.

У місцях, де волочилися якорі, морське життя було майже повністю відсутнім або серйозно пошкодженим. Серед руйнувань залишилися лише колонії розтрощених губок і разюча відсутність інших морських видів. У таких умовах майже неможливо знайти антарктичну морську зірку чи гігантського антарктичного восьминога. Водночас на прилеглих до місць якорування ділянках морське життя процвітало.

«Спостережувані пошкодження ледь не зачепили три гігантські губки-вулкани, які вважаються найстарішими тваринами на планеті та можуть жити до 15 000 років», — зазначив у своїй заяві Метью Малреннан, провідний автор дослідження, морський вчений і засновник організації KOLOSSAL.

«Дивні та дивовижні тварини, що зазнають впливу, як-от губки, важливі для фільтрації води, поглинання вуглецю та забезпечення притулку, їжі й складних середовищ існування, що приносить користь усій морській екосистемі, включно з пінгвінами та тюленями — тваринами, яких приїжджають побачити туристи», — додав Малреннан.

Усі ці зміни відбулися відносно недавно. Останніми роками в Антарктиді спостерігається значне збільшення кількості туристичних лайнерів, а також науково-дослідних і рибальських суден. Лише за сезон 2022–2023 років у придатних для якорування водах навколо Антарктиди було зафіксовано щонайменше 195 суден. Вважається, що в регіоні без належних ліцензій може працювати набагато більше нерегульованих кораблів.

Головна проблема полягає в тому, що хоча шкода завдається за кілька років чи десятиліть, відновлення, ймовірно, триватиме набагато довше. Життя в Антарктиці існує в іншому часовому масштабі. Багато видів, що мешкають на глибинах, де кидають якорі, ростуть повільно і є стаціонарними, часто витрачаючи десятиліття (або навіть століття) на створення своїх колоній. Раптове руйнування не дозволить їм відновитися за одну ніч.

«Ми знаємо, що сліди від якорів на тропічних рифах можуть залишатися десятиліття. У мулистому осаді шрами можуть бути помітні й через десять років. Відновлення екосистеми дуже залежить від конкретного місця. У холодних водах все росте набагато повільніше, тому я очікую, що відновлення триватиме довше, чим вища широта», — пояснила доктор Саллі Вотсон, співавторка дослідження та морський геофізик з Національного інституту водних та атмосферних досліджень Нової Зеландії.

Рівень руйнування настільки серйозний, що дослідники порівнюють якорування в Антарктиді з донним траленням — надзвичайно деструктивною практикою рибальства.

«Якорування, ймовірно, є найбільш недооціненою проблемою збереження океану з погляду глобального руйнування морського дна; воно співмірне зі шкодою від донного тралення, — підсумував Малреннан. — Це нагальна екологічна проблема, але вона залишається поза увагою, бо її не видно».

Вчені наголошують на необхідності подальших досліджень коротко- та довгострокових наслідків якорування, а також на важливості отримання чіткішої картини судноплавства в Південному океані для визначення, чи потрібні суворіші заходи для захисту його майбутнього.

Більше новин читайте на GreenPost.