Металобрухт чи машина, здатна допомогти на полі бою: навіщо Україні 60-річні танки Leopard 1
Якщо ніякі модернізації не зможуть зробити з машини 60-их років ні «Абрамс», ні «Леопард 2».
Уже найближчими тижнями до України прибудуть десятки німецьких танків Leopard 1, поставлених із ФРН та Данії. Ці машини значно старші за всі західні моделі, вже поставлені Києву. «Дзеркало» розповідає, як розробка 60-річної давнини може допомогти Україні сьогодні.
Europanzer, що не вдався
Німеччина в 50-х роках озброювалася американською зброєю, включаючи танки M48 — це були непогані машини кінця Другої світової війни, але сучасним реаліям вони вже не відповідали: тепер від танків була потрібна значна рухливість, яку планували замінити броню. Вирішити цю проблему мав так званий Europanzer — єдиний танк для основних європейських країн – членів НАТО (Франції, Італії та ФРН).
У липні 1956 року були оприлюднені технічні вимоги до машини: вага не більше 30 т (як Т-34), питома потужність 30 кінських сил на тонну (це дуже багато, сучасні Leopard 2 і Т-72Б3 мають не більше 24 к. с. /тонну), гармата калібром 90 мм і дуже тонка броня, що захищає лише від 20-міліметрових снарядів (і від наслідків застосування зброї масового ураження — нова війна уявлялася безумовно ядерною).
Дуже швидко з'ясувалося, що французи та німці не дуже успішні у спільному виробництві — і вже у 1957 році стало паралельно розроблятися два зразки танка, один у ФРН, другий у Франції. А за рік французьким президентом став герой Другої світової війни генерал Шарль де Голль. Загальноєвропейське військове будівництво його мало цікавило, політик бажав величі насамперед для своєї країни.
Де Голль практично відразу пустив під ніж проект спільної європейської атомної бомби (якби не цей крок, Італія та ФРН, швидше за все, мали б зараз власну ядерну зброю — насправді її створила з країн континентальної Європи лише Франція). Ще однією жертвою став Europanzer — французький і німецький танки були закінчені вже як самостійні проекти. Французи створили AMX-30, а німці до 1963 року нарешті використали Leopard — один із найкращих танків свого часу.
Чим є Leopard 1
Нову машину виробляли на заводах у Мюнхені та Кілі, всього з 1965 по 1974 рік було випущено 4024 танки. Машина виявилася практично такою самою, як замислювалася, — низький силует, тонка броня. Зробити 30-тонну машину у розробників не вийшло, і в результаті Leopard важив 39,6 т. А ось озброєння порівняно з первісними планами дуже сильно змінилося на краще.
Річ у тім, що у 1956 році в Угорщині почалося повстання проти диктату СРСР. Хоча в результаті Радянська армія втопила революцію в крові, повстанці встигли захопити новий танк Союзу Т-54 — схожі Росія з початку весни відправляє на війну в Україні. Машина потрапила на територію британського посольства у Будапешті, і огляд спеціалістами показав, що броню Т-54, швидше за все, не зможуть пробити снаряди 90-міліметрових гармат танків Великої Британії. Терміново розпочалися роботи зі створення танкової гармати, яка без проблем знищувала б нову техніку СРСР.
Результатом стала одна з найкращих гармат усіх часів Royal Ordnance L7A1 калібром 105 мм. Гармата вийшла настільки вдалою, що нею кілька десятиліть оснащувалась левова частка західних танків, включаючи навіть ранні американські «Абрамси». Таким чином, «Леопард» здатний використовувати всі боєприпаси L7A1, включаючи специфічний британський снаряд HESH — при влучанні він утворює на броні ворожого танка «млинець» з вибухівки, який потім підривається, і сильний струс призводить до руйнування броні (проти комбінованої працювати перестала). Такі снаряди використовують зокрема британські танки Challenger 2.
Крім гармати, на Leopard встановлювалося два 7,62 мм кулемета. Екіпаж складався з чотирьох осіб — командир, механік-водій, навідник і заряджаючий.
Після прийняття на озброєння танк пережив кілька модернізацій — гармата стала стабілізованою, зросла захищеність (хоча загалом залишилася недостатньою — ставка на те, що товста броня більше не потрібна, все ж таки не зіграла). У 1986 році була розроблена остання масова модифікація танка Leopard 1A5 — модель отримала просунуті прилади управління стрільбою з лазерним далекоміром і тепловізором, що дозволяє воювати вночі.
Хоча «Леопард», який замислювався як загальноєвропейський танк, у результаті був доопрацьований як суто німецька машина, Європу, і не тільки її, він таки підкорив. Зрозуміло, машина стала основною в бундесвері, а вже 1967 року понад триста машин замовила Бельгія. Незабаром 170 танків вирушило до Норвегії, а Нідерланди замовили одразу 468 штук (частина з них була випущена за ліцензією на підприємствах цієї країни та після модернізувалася за власними програмами).
Наприкінці 70-их сотня «Леопардів» вирушила навіть до Австралії (єдиний не член НАТО, який отримав такі танки під час холодної війни), здійснювалися постачання до Канади, Туреччини, Греції, Бразилії, Данії, Італії та Чилі. Для порівняння, «французький» результат програми Europanzer, танк AMX-30, у Європі був замовлений лише Боснією та Герцеговиною, а також Кіпром.
При такій широкій поширеності у світі дещо дивним виглядає, що Leopard 1 жодного разу брав участь у реальної війні, лише кілька датських машин було перекинуто у складі миротворчої місії Боснію.
Чим Leopard 1 може допомогти ЗСУ зараз
Відразу варто зазначити, що всі модернізації не зробили з першого «Леопарда» по-справжньому сучасну машину. Багатошарова рознесена броня, великокаліберні 120-мм гармати й інші нововведення з'явилися значно пізніше за розробку танка, і ніякі модернізації не зможуть зробити з машини 60-их років ні «Абрамс», ні «Леопард 2» (власне, останній розробили якраз, щоб замінити старий Leopard 1). За поєднанням бойової потужності та захищеності машина відповідає хіба що першим версіям Т-72, а сучасні основні російські танки краще захищені й озброєні.
Разом із тим, німецька машина має цілком хорошу систему управління вогнем і може ефективно вражати цілі вдень і вночі. Найімовірніше, перші «Леопарди» стануть у нагоді як танки другої лінії, щоб оснащувати бронетанковими «кулаками» частини, яким раніше із захищеної техніки могли дістатись лише легкі броньовики чи бронетранспортери.
Засновник фонду «Повернися живим» Тарас Чмут припускає, що машина може використовуватися як непогано захищена вогнева платформа, яка може швидко виїжджати на позицію, відпрацьовувати з гармати по піхоті та легкоброньованій техніці росіян, після чого ховатися за рельєфом місцевості.
Навряд чи Leopard 1 знайдеться місце в танкових бригадах або батальйонах, додав Чмут, проте озброювати ним можна, наприклад, численні бригади територіальної оборони, яким танки стануть у нагоді. Перші «Леопарди» стоять (або стояли) на озброєнні багатьох країн, що спростить постачання як самих танків, так і боєприпасів і запчастин до них. Слід зазначити, що снаряди для цієї техніки вже давно не виробляють, але на складах по всьому світу запаси досить великі. Можливо, в Україні машина зазнає військової модернізації зі встановленням динамічного захисту (з його наступником Leopard 2 у ЗСУ вже вчинили подібним чином) і стане серйознішим противником.
