Кліматичний удар по шкідниках: чи назавжди спека вигнала колорадського жука з України?

У сезоні 2025 року українські поля, які роками потерпали від навали колорадського жука, виглядають незвично чистими. Шкідник, що традиційно тероризував посіви картоплі та інших пасльонових, практично зник, повідомляє infoindustria. Ентомолог Національного природного парку «Тузлівські лимани» Євгеній Халаїм в коментарі для видання «Телеграф» пояснив можливі причини цього явища та оцінив загальну ситуацію.

Головним фактором, що вплинув на популяцію жука, стали погодні умови. «Цей рік дуже цікавий, багато хто повідомляє, що колорадського жука майже немає. Спека і посуха вплинула на їх чисельність», — зазначає експерт.

За його словами, частина комах могла не вижити в екстремальних умовах, тоді як інша, ймовірно, залишається в землі у стані діапаузи. «Можливо, далі трошки спека спаде і з’явиться волога, вони повилазять», — припускає Халаїм.

Другою причиною зниження чисельності шкідника могло стати скорочення посівних площ картоплі — його улюбленої кормової бази. Проте ентомолог нагадує, що колорадський жук є поліфагом і за відсутності картоплі охоче поїдає томати, баклажани та перець.

Дані з регіонів підтверджують кліматичну теорію: у посушливих областях жук майже зник, тоді як у місцевостях, де пройшли дощі, його присутність залишається відчутною.

Невразливий шкідник: чому з ним так важко боротися?

Колорадський жук відомий своєю унікальною здатністю до адаптації. Євгеній Халаїм пояснює, що хімічні препарати швидко втрачають ефективність через механізм природного відбору.

«От є у нас, наприклад, тисяча жуків. Ми використали якийсь новий хімічний препарат. 950 загинуло, а 50 мають гени для пристосування, і вони витримують цей препарат», — розповідає він. Наступні покоління цих 50 особин успадковують ген стійкості, і вже за два-три роки інсектицид стає неефективним.

Ситуацію ускладнює майже повна відсутність природних ворогів шкідника в Україні. За словами ентомолога, личинками можуть харчуватися деякі види птахів, а дорослими особинами — лише сіра жаба (ропуха). «Здебільшого він неприємний на смак для них, він виробляє якусь гірку речовину. Тобто його уникають хижаки», — каже Халаїм.

Спроба біологічного контролю шляхом завезення з Північної Америки природного ворога жука — хижого клопа — не дала значного результату через низьку чисельність інтродукованого виду. Таким чином, поточне зниження популяції жука є радше тимчасовим перепочинком, наданим природою, аніж перемогою у боротьбі з ним.

Більше новин читайте на GreenPost.