Гени і упередження: що ми насправді знаємо про білявок?

31 травня світ відзначає Всесвітній день білявок. Це чудовий привід розвінчати міфи, зануритися в науку, згадати історію, поговорити про догляд і, звісно, зрозуміти, чому біляве волосся досі викликає такий резонанс. Білявки — не просто тип зовнішності, а явище, оповите тисячолітніми уявленнями про красу, силу, слабкість і жіночність.

Природне біляве волосся з’явилося приблизно 11–12 тисяч років тому в Європі, найімовірніше — як еволюційна адаптація до меншого сонячного світла. Ген, відповідальний за світле волосся, є рецесивним, тобто щоб дитина народилася білявою, обоє батьків повинні мати відповідні генетичні варіанти. З часом цей варіант поступово втрачає поширення через активне міжетнічне змішування, однак хвилювання про повне зникнення білявок — перебільшення. Ген не зникає, він просто рідше проявляється. Отже, так, білявок у світі стає менше, але “вимирання” — це міф. До речі, в Україні природних білявок приблизно 10–12% — найбільше їх на заході країни, зокрема на Волині, Рівненщині, Львівщині, а також на Полтавщині та в Сумській області, де в генетиці населення ще зберігаються балтійські та північносхідноєвропейські впливи.

Історично біляве волосся ідеалізували. У Середньовіччі біляві жінки вважалися наближеними до божественного світла. Художники зображали Мадонну саме з білявим волоссям, а в часи Ренесансу дам освітлювали локони вапном і лимонним соком. У ХХ столітті білявки стали кінообразом: Мерилін Монро, Грейс Келлі, Бріжіт Бардо — вони не просто мали світле волосся, вони втілювали ідеал. Після виходу у 1953 році фільму “Джентльмени віддають перевагу білявкам” з Монро й Джейн Рассел, Америка вибухнула не лише оваціями, а й протестами. Жінки-небілявки масово висловлювали незгоду з нав’язаним образом і вийшли на стихійні демонстрації проти фільму. Їх обурила думка, що чоловіки віддають перевагу лише “золотому кольору”. Це був один із перших культурних протестів проти “б’юті-ідеології”, коли зовнішність нав’язувалася як норма чи стандарт.

Серед стереотипів, які переслідують білявок і досі, найвідоміший — про інтелект. Ідея “дурної білявки” з’явилася в масовій культурі в середині ХХ століття і активно підтримувалася рекламою, телебаченням, анекдотами. Але статистика давно цей міф спростувала. Білявки стають нобелівськими лауреатками, президентками компаній, дипломованими науковицями. Колір волосся не має жодного відношення до розуму, і саме цей день — добра нагода, щоб це нарешті визнати.

Ще один популярний міф — начебто джентльмени дійсно обирають білявок. Соціологічні дослідження показують: світловолосі жінки частіше привертають увагу на першому етапі знайомства — через асоціації з м’якістю, жіночністю, відкритістю. Але в довгостроковій перспективі у чоловіків немає стабільної переваги до того чи іншого кольору волосся — вирішує характер, взаємність і довіра. Образ білявки — це радше візуальний магніт, а не гарантія успішних стосунків.

Та стати білявкою — це ще й вибір. Щороку мільйони жінок у світі освітлюють волосся, створюючи власний стиль і настрій. Але штучне освітлення вимагає уважного ставлення. Часті фарбування, знебарвлення порошками, використання дешевих засобів із великим вмістом аміаку або пероксиду можуть серйозно пошкодити волосся — воно стає ламким, втрачає блиск і структуру. Професійні фарби на масляній основі або з мінімальним вмістом аміаку допомагають зберегти якість пасм. Також необхідний регулярний догляд: зволожуючі маски, термозахист перед укладкою, відновлювальні комплекси з кератином або колагеном. Освітлене волосся більше схильне до сухості, тому потребує інтенсивного живлення. Ідеально — підбір догляду разом із перукарем.

Сучасна білявка — це не жінка з екрана 50-х, не героїня анекдоту і не еталон, до якого треба “дотягуватись”. Вона може бути ким завгодно.

Більше новин читайте на GreenPost.