Фото з майбутнього: штучний інтелект допоміг хворим на рак людям побачити моменти, до яких вони можуть не дожити

Будь-яка людина, яка живе з невиліковним смертельним захворюванням, стикається зі страхом втратити майбутні дорогоцінні моменти свого життя. Десять жителів Великої Британії, у яких лікарі виявили вторинний рак грудей (той, що вже дав метастази та поширився на інші органи), наважилися зазирнути у майбутнє та подивитися на свої важливі життєві події, до яких вони самі можуть не дожити. Зображення, створені за допомогою штучного інтелекту та фотографій, зроблених відомим фотографом Джилліаном Едельштейном, зібрані в Галерею надії — їх виставляють у лондонській художній галереї Saatchi. «Дзеркало» показує їх разом з історіями дев'яти жінок та одного чоловіка, які живуть із раком на пізній стадії.

Луїза Хадсон: «Зараз 29 листопада 2025 року. Я святкую свій 60-й день народження, виконуючи сольну партію із „Лускунчика“. Я стою на сцені на щорічній виставі балету Челсі, а мій чоловік Баррі спостерігає за тим, що відбувається».

Луїза живе у Лондоні зі своїм чоловіком Баррі, з яким одружилась у 1994 році. Все своє життя вона працювала у сфері виконавського мистецтва. Її шлях розпочався у балетній школі Челсі, заснованій її матір'ю наприкінці 1960-х років. Окрім того, що Луїза була захопленою та досвідченою балериною, вона грала різні ролі в театрі. Вона також брала участь у гастролях театру пантомім для дітей по всій Великій Британії.

У 2022 році у Луїзи було діагностовано вторинний рак грудей, який збігся із двома переломами кісток після падіння на сцені. Хоча кістки зрослися, лікування раку триває. Луїза, як і раніше, сподівається, що якось вона знову зможе виступати.

Ребека Браун: «Зараз 2027 рік. Я на вечірці з нагоди свого 50-річчя у колі найближчих родичів та друзів. Тут є повітряні кулі, фуршет та найголовніше — танцпол. Саме там я буду всю ніч, танцюючи з моїми доньками під наші улюблені пісні».

Ребекка живе в Хартфордширі з чоловіком та двома маленькими доньками. До народження дітей вона викладала англійську в середній школі. Але її любов до англійської виходить далеко за межі роботи: вона сама захоплюється поезією і дуже любить твори Мері Олівер і Волта Вітмена.

Ребека вперше помітила ущільнення під час годування груддю, але через пандемію COVID-19 їй не вдалося швидко потрапити на прийом до терапевта. Коли вона нарешті прийшла до лікаря, її відразу ж направили на аналізи та невдовзі поставили діагноз «рак молочної залози». Після дев'яти місяців сеансів хіміотерапії, радіотерапії та мастектомії (видалення молочних залоз) їй із жалем повідомили, що рак поширився на кістки. Тепер Ребекка проходить лікування щодня протягом тритижневих періодів, аби тримати рак під контролем.

Кеті Енелл: «Наразі літо 2025 року, і це день мого весілля. Я зі своїм чоловіком на березі прекрасного озера, ми поділяємо одне з одним цей тихий і щасливий момент».

Кеті живе у Ліверпулі зі своїм нареченим Ліамом та 8-річним сином Тео. Раніше Кеті працювала менеджером ресторану. Але після того, як у неї почалися постійні болі в плечі, які вона спочатку прийняла за розтягнення м'язів, лікар направив її на аналізи, а потім поставив діагноз — вторинний рак грудей. До того моменту пухлина вже поширилася на печінку, кістки та мозок.

У наступні роки Кеті використала цілу низку різних методів лікування, щоб не дати раку поширитися. Це дозволило їй вести відносно здоровий спосіб життя, тож у червні вона візьме участь у п'ятиденному поході одним із національних парків Великої Британії. Крім тренувань для майбутнього походу та турботи про сім'ю, Кеті присвячує більшу частину свого часу благодійній організації, покликаній привернути увагу до проблеми раку молочної залози.

Мішель Ласітер: «Зараз 2026 і мій 75-й день народження. Мені нарешті вдалося переконати всю свою сім'ю приєднатися до мене і покататися двоповерховим лондонським автобусом. У поїздці ми голосно співатимемо пісню сера Кліффа Річарда Summer Holiday. Ця пісня дуже важлива для мене. Я з радістю підспівувала б її на весь голос, як у кіно. Для мене вона символізує веселу подорож і рух уперед життям».

Мішель — любляча мати, бабуся і прабабуся з Гілфорда. Нині вона на пенсії, але більшу частину свого дорослого життя працювала бухгалтером, а також була активним членом місцевої церковної громади.

Вперше рак грудей діагностували у Мішель 18 років тому. Вона пройшла курс хіміотерапії, який був інтенсивнішим і виснажливішим, ніж у наші дні: протягом 28 тижнів вона проходила сеанси щодня. Потім була люмпектомія (видалення пухлини молочної залози), видалення лімфатичних вузлів і ще шість тижнів щоденної променевої терапії.

Проте Мішель одужала, і лише через 15 років їй поставили діагноз «вторинний рак грудей». Це сталося в розпал пандемії COVID-19, тому ніхто з близьких не міг супроводжувати її на прийомах і процедурах. Незважаючи на все це, Мішель — одна з найпозитивніших і найжиттєрадісніших людей, яких тільки можна зустріти, і вона вважає за свій обов'язок нести надію та позитив іншим.

Ніна Лопес: «На подвір'ї весна 2025 року. Моя дочка вже є підліток, і ми проводимо канікули в Японії. Ми гуляємо вулицями в красивих традиційних вбраннях, оточені квітучою сакурою».

Ніна родом із португальського Лісабона. Нині вона живе у Південному Лондоні зі своєю дочкою Ілані. Маючи творчу вдачу, вона працювала в індустрії моди. Все почалося зі стажування, де Ніна закохалася у мистецтво пошиття одягу. Її кар'єра пішла в гору, і вона вирушила до Гонконгу, де жила та працювала протягом року. Пізніше жінка стала керівником відділу чоловічого одягу у великій компанії.

2021 року у Ніни діагностували вторинний рак грудей, лікарі прогнозували, що їй залишалося жити лише три місяці. Але жінка пройшла експериментальне лікування новим препаратом, який виявився дуже ефективним. Відтоді вона побувала з дочкою на сафарі в Кенії, здійснила піший перехід через Сахару, продовжує танцювати традиційний танець кізомбу та повернулася до кар'єри в індустрії моди.

Оге Онвуачу: «Листопад 2025 року. Шкільний випускний мого сина. Я так пишаюся тим, що стою серед усіх своїх чудових дітей».

Оге — горда мати трьох дітей і викладач коледжу Морлі у Лондоні. Вона живе у графстві Кент і кілька разів на тиждень їздить до столиці на заняття. З 2011 року Оге викладає інформаційні технології та бізнес-дослідження студентам старшого віку.

Вперше Оге виявила ущільнення в грудях у лютому 2019 року, але тільки через 10 місяців дізналася, що у неї рак. На жаль, пухлина вже встигла поширитись, і їй поставили діагноз «вторинний рак грудей». Вона бореться із хворобою за допомогою медичних препаратів уже чотири роки, і, на щастя, вони, як і раніше, ефективні, а отже, Оге живе щасливим і повноцінним життям.

Мел Озлем Халед: «Настав 2025 рік, і ми нарешті закінчили будівництво нашого будинку й оздоровчого центру на Кіпрі. Ми з чоловіком влаштовуємо вечірку з нагоди урочистого відкриття. Ліхтарики прикрашають оливкові дерева, освітлюючи безтурботну вечірню сцену».

Народившись на Кіпрі, Мел провела велику частину свого життя в Лондоні. Зараз вона живе у Волтемстоу разом зі своїм чоловіком Шеллі. Подружжя перебуває в процесі будівництва будинку своєї мрії на східному узбережжі Кіпру, де планують організувати оздоровчий центр.

Здоров'я та гарне самопочуття — важлива частина життя Мел. У 2009 році у неї був діагностований рак грудей, і вона успішно пройшла курс лікування. За десять років з'явилася ще одна пухлина — лікарі діагностували вторинний рак.

Мел — багатодітна мати, частина її дітей — прийомні, разом із чоловіком вони вирощують шістьох дітей. Так що в їхньому кіпрському раю, безперечно, буде багато гостей.

Хелена Авуак'є: «Зараз 2030, і сьогодні, в прекрасний літній день, проходить весілля мого сина. Я рада, що перед початком церемонії ми залишилися вдвох».

Хелена — дантист із Ньюпорта, яка живе зі своїм 23-річним сином Джошем. Вона фанатично займається фітнесом, часто тренується із персональним тренером, а також бігає кілька разів на тиждень.

До того, як у 2021 році їй поставили діагноз «вторинний рак молочної залози», Хелена бігала і напівмарафони, але тепер це не входить до її планів. Проте жінка впевнена, що прагнення підтримувати себе у формі допомогло їй у лікуванні, хоча спочатку їй було важко навіть просто ходити.

Клер Майєрсон: «Я думаю, що кожен заслуговує на надії дожити до того моменту, до якого він хоче. У моєму випадку це 2050 — мені 80 років, і я піднімаю келих шампанського за наступне покоління науковців-дослідників. Ми святкуємо успіх організації Breast Cancer Now у виконанні її місії — забезпечити життя та підтримку кожній людині, яка має діагностований рак молочної залози».

Клер — екс-директор компанії фармацевтичного та медичного сектору. У 2016 році у неї було діагностовано рак молочної залози, через три роки після першого такого ж діагнозу. На момент другого виявлення рак поширився інші частини організму. Вона досі проходить курс лікування.

Клер не любить виразу «боротьба з раком», оскільки, за її словами, «рак — це не боротьба. Це просто біологія, просто клітини розмножуються, виходячи з контролю». Жінка довіряє науці та зосереджується на управлінні своїм розумом, щоб зберігати позитивний настрій та надію.

Девід МакКалліон: «Сьогодні 28 вересня 2025 року, день народження моєї покійної матері. Я перебуваю в Лурді у Франції, тихо спостерігаю за паломництвом до місцевої печери і згадую членів моєї родини, що пішли з життя».

Девід родом із Бірмінгема, але вже понад 35 років він живе в Олдхемі. Більшу частину своєї кар'єри він працював соціальним працівником для догляду за бездомними людьми.

Вперше рак грудей був діагностований у нього в 2019 році, після того, як він звернувся до лікаря з виявленим втягнутим соском. 2023 року у нього був діагностований вторинний рак грудей.

Девід — активіст кампанії за підвищення обізнаності про рак грудей у чоловіків. Він часто виступає з доповідями та підтримує низку проектів, спрямованих на допомогу людям будь-якої статі та з будь-яких верств суспільства, що живуть із цим захворюванням.

Більше новин читайте на GreenPost.