Економіка на генераторах: наслідки енергетичного терору та дефіциту потужності у 6 ГВт

Перший день весни 2026 року Україна зустріла з офіційною заявою Президента Володимира Зеленського про проходження найскладнішої зими в історії сучасної держави. Попри аномальні для останнього десятиліття тривалі морози та зміну тактики ворога, українцям вдалося зберегти цілісність енергетичної системи. Цієї зими російські війська зосередили удари не лише на електромережах, а й на об’єктах газовидобутку та системах теплопостачання. Масштаб атак вражав: під час масованих нальотів кількість засобів ураження перевищувала 700 одиниць, що призвело до критичних перебоїв у забезпеченні міст-мільйонників, пише BBC.

Січень став випробуванням на міцність для всієї країни. Дефіцит електроенергії у пікові дні сягав 6 ГВт — потужність, порівнянна зі споживанням трьох таких міст, як Київ. У столиці через пошкодження інфраструктури близько 6000 домогосподарств тривалий час залишалися без тепла. Брак електрики запустив «ефект доміно», спричиняючи зупинку громадського транспорту та перебої з водопостачанням. Енергетики, які працювали цілодобово під загрозою повторних ударів, стали справжніми героями, отримавши визнання як в Україні, так і у світових медіа за здатність відновлювати систему в неможливих умовах.

Енергетична криза безпосередньо вдарила по фінансовій стабільності держави. «Економіка на генераторах» дозволила бізнесу вижити, проте значно підвищила собівартість продукції та сповільнила економічне зростання. За даними прем'єрки Юлії Свириденко, лише протягом січня державний бюджет недоотримав близько 12 млрд грн через дефіцит потужностей. Попри ці колосальні втрати, Україна вкотре довела свою здатність адаптуватися до екстремальних викликів, трансформуючи енергетичну архітектуру прямо під час бойових дій.

Енергетика як стратегічна мішень: цифри та тактика

За даними міністра енергетики Дениса Шмигаля, від початку останнього опалювального сезону ворог пошкодив 9 ГВт української генерації — обсяг, що дорівнює потужності всіх атомних блоків під контролем України. Загалом за час великої війни зафіксовано понад 5900 атак на енергооб'єкти. Аналітики DiXi Group зазначають, що інтенсивність ударів у 2025 – на початку 2026 року зросла вчетверо: якщо раніше ворог застосував близько 2,8 тис. засобів ураження, то за останній рік ця цифра сягнула 12,8 тисячі ракет та дронів.

Цієї зими Росія перейшла до тактики «випаленої землі», намагаючись відрізати від системи цілі регіони. Окрім ТЕС та ГЕС, під ударом опинилася газова інфраструктура на заході та газовидобуток на сході. Новим небезпечним трендом стали атаки на підстанції, що забезпечують видачу потужності з АЕС, що змушувало енергетиків аварійно знижувати навантаження на атомні блоки.

Київ під особливим тиском

Столиця стала головною ціллю психологічного та енергетичного тиску. У січні-лютому 2026 року дефіцит енергопостачання в Києві становив 35-40%. Ураження зазнали всі ключові вузли: «велике кільце» підстанцій довкола міста та три основні теплоелектроцентралі (ТЕЦ-5, ТЕЦ-6 та Дарницька ТЕЦ). Найкритичніша ситуація склалася на лівому березі, де мешканці Деснянського, Дніпровського та Дарницького районів найдовше залишалися без тепла.

Уроки зими та підготовка до майбутнього

Експерти одностайні: залежність від великих об’єктів генерації — це стратегічний ризик. Велика ТЕС є «ідеальною мішенню», яку майже неможливо повністю захистити ППО за умови масованого обстрілу балістикою.

Ключові висновки та плани:

• Децентралізація: єдиний шлях — розгортання сотень малих об’єктів (газопоршневі установки, когенераційні модулі, вітряки), які важче вразити одночасно.
• Літо «в графіках»: наступний важкий сезон очікується вже влітку. Через планові ремонти АЕС та спеку можливі відключення у вечірні пікові години, попри роботу сонячних станцій вдень.
• Трикратний запас: уряд планує створити резерв обладнання, що втричі перевищує обсяги знищеного цієї зими, та залучити 5 млрд євро від партнерів на відновлення.
• Газова незалежність: попри обстріли, Україна почала закачування газу у сховища на місяць раніше, прагнучи досягти рівня 13 млрд кубометрів до наступної зими.

Головним викликом залишається час. Як зазначає Марія Цатурян (Ukraine Facility Platform), ресурси системи не безмежні, і стратегія «клаптикових ремонтів» великих ТЕС себе вичерпала. Майбутнє — за гнучкою, розсередженою системою, де приватний бізнес та громади стають активними виробниками енергії.

Більше новин читайте на GreenPost.