Під час спостереження за полюванням пустельги (малого сокола) у багатьох виникає відчуття, що птах здатен обходити закони фізики. Опинившись над відкритим полем, він раптово завмирає на висоті 10–20 метрів, наче прикутий до невидимої точки в просторі, незважаючи на сильні пориви вітру.
За цим видовищним явищем, яке орнітологи називають трепечучим польотом або «вітровим зависанням» (wind-hovering), ховається надскладна біомеханіка та аеродинамічний розрахунок, який наразі намагаються відтворити інженери безпілотної авіації.
З точки зору класичної фізики, для утримання об'єкта в нерухомому стані відносно землі сумарна векторна сила має дорівнювати нулю. Пустельга досягає цього завдяки філігранній роботі з повітряними потоками:
За достатньої сили вітру птах майже не витрачає енергію на помахи, працюючи за принципом повітряного змія і змінюючи лише кут атаки крил. У повний штиль пустельзі доводиться здійснювати до 5–8 інтенсивних помахів на секунду.
Найбільш вражаючим елементом цього польоту є абсолютна фіксація голови. Навіть коли тіло, хвіст та крила птаха здійснюють амплітудні коливання через турбулентність та пориви вітру, його голова залишається ідеально нерухомою в одній точці.
Така стабілізація є життєво необхідною для успішного полювання. Очі пустельги здатні сприймати ультрафіолетове випромінювання (це дозволяє бачити відблиски слідів дрібних гризунів у траві). Щоб вистежити здобич з висоти, зорова картинка не повинна тремтіти.
Цей ефект досягається завдяки шийному відділу, який має велику кількість гнучких хребців та складну систему м'язів із миттєвим зворотним зв'язком. Шия працює як високоточний багатоосьовий гіростабілізатор.
Під час зависання пустельга безперервно змінює геометрію тіла (процес, відомий як Wing Morphing). Хвіст птаха розкривається широким віялом, виконуючи роль додаткового керма висоти, а пір'я на кінчиках крил коригує кут атаки за мілісекунди.
Чутливі рецептори на шкірі та пір'ї фіксують найменші зміни тиску повітря, передаючи сигнали до нервової системи значно швидше, ніж це роблять сучасні електронні датчики. Дослідження біомеханіки пустельги вже лягли в основу розробки адаптивних крил для макро-БПЛА, які зможуть зберігати стабільність польоту під час штормових умов у міській чи гірській місцевості.
Відео: Paul Dinning / Youtube
Більше новин читайте на GreenPost.