Дрони-гранатометники — дешева й небезпечна новинка війни в Україні: чи можна їх збити і що змінює їх масове застосування
Один винищувач F-16 коштує, як 14-18 тисяч «Мавіків», і хтозна, що доцільніше.
ФОТО: GETTY IMAGES
Кожна велика війна приносить кустарні новинки. Російсько-українська подарувала богу війни дешевий та небезпечний засіб — гранату, підвішену на квадрокоптер. У ВВС дізналися, чим вони небезпечні і як їх роблять.
Переважна більшість відеозаписів атак із використанням оснащених гранатами дронів викладає в мережу українська сторона, хоча є повідомлення, що й російські війська почали використовувати цю технологію.
Застосовуються різні боєприпаси та засоби їх доставки. Найчастіше використовується 30-міліметровий постріл ВОГ-17 від радянського автоматичного гранатомета АГС-17 «Полум'я» та китайський квадрокоптер «Мавік-3».
Чому такі боєприпаси?
ВОГ-17 масово виробляється з кінця 1960-х років до теперішнього часу. Ця граната була призначена для стрільби із гранатомета, здатного бити чергами.
Її вражаюча частина складається з розжареного дроту з насічками. Радіус суцільного ураження становить близько 7 м, при влучанні в землю найчастіше страждають ноги. Дрібні уламки ВОГ-17 наносять глибоко проникаючі поранення, їх важко витягти, тому поранений виходить із ладу надовго чи назавжди. При близькому розриві людина отримує контузію чи гине від ударної хвилі.
Для кидка з квадрокоптера гранатометному пострілу потрібно доопрацювання. Як правило, це робиться у кустарних умовах. В умілих руках процес займає кілька хвилин.
До переваг ВОГ-17 як бомби, що скидається з дрону, можна віднести малу вагу і велику їх кількість на складах.
Застосовують і потужніші боєприпаси — наприклад, американський гранатометний постріл M430A1 калібром 40 мм, постріли від протитанкового гранатомета і навіть міни від 82-мм міномета.
Коптери вражають як живу силу, а й бронетехніку. Є відео, на яких оператору вдається підпалити БМП, влучивши гранатою у відкритий люк.
Не все так просто з коптерами
Що важчий боєприпас, то вантажопідйомнішим повинен бути дрон. «Мавік-3» можна оснастити лише одним пострілом, але є й потужні коптери, здатні нести 4-5 гранат і більше.
У будь-якому разі доопрацьовувати потрібно і сам дрон. Кустарі встановлюють на них різні системи скидання — і примітивні саморобні, і заводські. Деякі компанії-виробники безпілотників випускають такі пристрої, не вказуючи на їхнє військове призначення. Повідомлялося і про промислову розробку коптерів із пристроями для скидання боєприпасів та можливу передачу їх українській армії.
У деяких випадках потрібне встановлення на квадрокоптер додаткової камери наведення, що дозволяє оператору виконати прицільний кидок гранати.
Дрон малоефективний у вітряну погоду — його політ стає нестійким, а скидуваний боєприпас сильно відхиляється від мети. Для нічних атак БПЛА необхідно обладнати тепловізійною камерою, що збільшує його вартість.
Дешевий квадрокоптер не має захищених каналів зв'язку і легко перехоплюється сучасними засобами радіоелектронної боротьби — тими самими «дронобійками».
Але поки що на російсько-українському фронті найходовішим залишається китайський «Мавік-3».
Красна ціна «Мавік-3» — приблизно 3 тис. доларів у роздріб. Сума виглядає значною, але для військових бюджетів це копійки. Наприклад, один винищувач F-16 коштує, за різними оцінками, від 43 до 55 млн доларів — на ці гроші навіть за роздрібною ціною можна закупити 14-18 тис. «Мавіків».
Атакуючий дроном ризикує лише самим апаратом. І зрозуміло, чим ризикує противник, на позиції якого влаштують наліт такі «Мавіки». А вони можуть здійснити не один рейд.
Чи важко збити коптер?
Зі звичайної вогнепальної зброї — так, важко. Теоретично можна, але це приблизно те саме, що влучити по летючій качці з автомата. Оптика тут навряд чи допоможе — майже нереально утримати в прицілі гвинтівки хаотично рухому мету на тлі неба за відсутності орієнтирів.
Мисливці на летючу дичину використовують виключно патрони з дробом або картеччю — у них велика площа розсіювання. Близьколітній дрон теж легше збити з гладкоствольної мисливської рушниці, ніж із нарізної зброї. Але, по-перше, ефективна дальність стрільби з дробовика не перевищує 50 м, по-друге — де його взяти на передовій, цей дробовик?
І все ж таки відкривати вогонь по безпілотнику, який збирається тебе атакувати, є сенс. На всіх відеозаписах з успішними кидками гранат солдати не намагаються протидіяти — або не бачать небезпеку, або в паніці намагаються врятуватися втечею. Ймовірно, якби вони почали стріляти по коптеру, оператор не ризикував би апаратом і переключився на пошуки легшої мети.
Найефективнішу протидію фронтовим квадрокоптерам надають засоби радіоелектронної боротьби — системи придушення сигналу, перехоплення та підміни навігаційних даних.
Що змінює масове застосування коптерів із гранатами?
В умовах позиційної війни бойові квадрокоптери набувають гібридних функцій — вони можуть діяти як у ролі диверсійно-розвідувальних груп, так і снайперів і навіть фронтової авіації.
Наявність у противника великої кількості таких дронів робить украй небезпечним не тільки переміщення особового складу та техніки, а й їхнє перебування на відкритому просторі поблизу передової.
Для протидії масованим атакам коптерів-гранатометників необхідні великі сполуки РЕБ із найсучаснішим озброєнням. З урахуванням протяжності російсько-українського фронту це тисячі висококласних фахівців та ще десятки тисяч солдатів для їхнього захисту.
В іншому випадку військовослужбовцям на передовій залишається або будь-якої миті чекати «подарунок» із неба, або сидіти в норах. Окоп чи осередок проти дрону з гранатою — вже не панацея.
