Бразилія боїться розливу нафти з нацистських кораблів

Бразильські морські біологи розгадали загадку, яка тривалий час займала науковців з усього світу: звідки беруться величезні шматки каучуку, які вже кілька років прибиває до пляжів північно-східного узбережжя Бразилії? Про це розповідає Deutsche Welle.

Як з'ясували фахівці Інституту морських досліджень (Labomar) при Федеральному університеті бразильського штату Сеара (UFC) та Автономного університету Барселони, шматки каучуку вагою до 200 кг — це вантаж із німецького судна MS Weserland. Воно затонуло 3 січня 1944 і лежить на глибині понад 5000 м в Атлантичному океані.

Каучук — сировина для ведення війни

Каучук був важливою сировиною при виробництві автомобілів і літаків та виготовленні спорядження у період обох світових воєн. Під час Другої світової війни нацисти вирушали до Південно-Східної Азії, включаючи Сінгапур, Малайзію та колишній Індокитай — нині В'єтнам, Лаос і Камбоджу — щоб закупити каучук.

Окрім того, вони вивозили з регіону метали, такі як кобальт, олово, а також твердий розчин вольфраміту. Згідно з розрахунками бразильських дослідників, вантаж MS Weserland коштував би від 17 до 68 млн доларів США, виходячи з ціни олова в травні 2021 року.

«Це судно перевозило вольфраміт — товар, біржові котирування на який зашкалювали, особливо під час пандемії ковіду, оскільки він використовується при виробництві мобільних телефонів, планшетів і комп'ютерів», — пояснює Луїс Ернесто Арруда Безерра з Інституту морських досліджень Університету Сеари.

«Затонулі кораблі — це міни сповільненої дії»

У дослідженні, результати якого незабаром будуть опубліковані в науковому журналі Ocean and Coastal Reseach (видається Інститутом океанографії при Університеті Сан-Паулу), стверджується, що поява біля берегів Бразилії шматків каучуку з затонулого німецького судна цін на низку металів.

«Це підтверджує гіпотезу про несанкціоноване вилучення вантажу з морських глибин у міжнародних водах», — наголошується в передмові до дослідження.

На сьогодні налічується близько 3 млн затонулих і покинутих суден, що лежать на дні Світового океану. За даними Міжнародного союзу охорони природи та природних ресурсів (МСОП), приблизно 8500 з них є такими, що «потенційно забруднюють довкілля».

Союзники масово топили підводні човни нацистів

За допомогою математичного моделювання й аналізу океанських течій між Бразилією й Африкою дослідники з Федеральних університетів Алагоаса (Ufal) та Сеари встановили, що каучук був на двох колишніх кораблях гітлерівців, потоплених у Південній Атлантиці під час Другої світової війни.

На сайті Sixtant зберігається інформація про судна, що затонули у цьому регіоні Світового океану. Науковці з Університету Сеари використовували її у пошуках походження шматків каучуку. На сайті також вказані назви 25 німецьких та одного італійського підводних човнів, які були потоплені під час Другої світової війни у ході спільної операції військово-морських сил США, Бразилії та Великої Британії.

Усього на Sixtant зібрано назви 548 кораблів, потоплених у Південній Атлантиці з 1939 по 1945 роки, з них 56 — німецькі. Серед них були і судна, що перевозили понад 7000 т мазуту та 1200 т дизельного палива, наприклад Esso Hamburg, що затонули в червні 1941 року. За даними сайту, щонайменше чотири судна перевозили мазут та п'ять — каучук.

Перші шматки каучуку, викинуті на узбережжя в 2018 і 2019 роках, перевозилися німецьким судном MS Rio Grande, потопленому американцями в 1944 році, коли воно намагалося прорвати військово-морську блокаду нацистської Німеччини, встановлену союзниками.

Відсутність контролю у міжнародних водах

Дослідники з Університету Сеари припускають, що шматки каучуку випливли з затонулих суден із двох причин. По-перше, через природне розкладання кораблів. По-друге, через постійне полювання за сировиною з боку піратів і компаній, які займаються таким нелегальним бізнесом.

Науковці зазначають, що нинішній моніторинг кораблів, що затонули в міжнародних водах біля узбережжя Бразилії, недостатній для виявлення потенційних забруднювачів довкілля. Досі цей моніторинг проводили США.

В Університеті Сеари хочуть спробувати скласти мапу затонулих кораблів, аби класифікувати ризики, які вони несуть для бразильського узбережжя.

«Але це непроста справа, тому що більшість цих кораблів лежить на глибині понад 4000 м», — зізнається Марсело Соарес з Інституту морських досліджень Університету Сеари.

Екологічна катастрофа як побічний ефект

«Компанії (котрі займаються нелегальним бізнесом — ред. DW) розбирають затонулі судна, щоб витягти метали, і не звертають увагу, що як побічний ефект каучук і нафта можуть вирватися назовні й досягти узбережжя, тому що їх приносить сюди течією. І питання не в тому, чи витече нафта, а в тому, коли це станеться», — попереджає Арруда Безерра.

З 2020-го по липень 2024 року бразильські ВМС фіксували на місяць біля узбережжя країни в середньому 14 розливів нафти різного походження, що загалом становило 758 інцидентів. Нинішнього року вже зареєстровано 87 випадків із розливом загалом 153 700 л нафти.

Безерра побоюється, що великий витік нафти із затонулих суден призведе до екологічної катастрофи, аналогічної до того, що був у 2019 році. Тоді біля узбережжя Бразилії стався найбільший розлив нафти, колись зафіксований у водах тропічних широт. Близько 5000 т нафти викинуло на берег у 11 бразильських штатах. Походження нафти залишилося невідомим.

Більше новин читайте на GreenPost.