«Банди бомжів-алкоголіків-кримінальників» компетентніші за середньостатистичні артелі ЗС РФ: розповідь бойовика «ЛНР»

У російських ЗМІ заявляють про «розкалібрування» як проблему української артилерії — нібито імпортним гарматам, поставленим до ЗСУ, не вистачатиме снарядів.

«Поки не знищено повністю логістику в українському тилу — вистачатиме. І для радянської спадщини вистачає. Наприклад, у Лисичанськ, заявлений як блокований (мовляв «дорога туди під нашим вогневим контролем»), укри благополучно завезли БК для артилерії та насипають по Сєверодонецьку, де все ще йдуть бої», — розповідає  відомий російський блогер Андрій Морозов («Мурз»), який воює у складі «народної міліції ЛНР» у званні сержанта.

Він запевняє, що «розкалібрування» — проблема якраз їхньої армії. У 2013-му році в ЗС РФ вирішили, що калібр 122-мм, а саме буксировані гаубиці Д-30 і самохідки «Гвоздика» «вони собі залишить тільки епізодично, у яких-небудь десантників, яким важлива маса і компактність знарядь», а основним калібром усієї решти армії стануть 152-мм. У піхоти залишалися міномети 120-мм калібру, а у десантників ще й універсальні 120-мм самохідні та буксировані знаряддя «Нона». Відповідно до цього планувалося і виробництво/витрата боєприпасів.

«Формування Корпусів Народної Міліції у 2014-2015 рр. стало прямим щасливим випадком, щоб сплавити весь 122-мм калібр. Так що, крім неврахованого і кумедної кількості гармат, що дісталося подекуди козакам і батальйонам тероборони, в Республіках до початку СВО було сумарно десь по дюжині дивізіонів буксируваних Д-30 і самохідок «Гвоздика», здебільшого як артилерія бригад. Суцільна користь. По-перше, списати весь старий мотлох. Нехай замурзані донбасяни пораються. По-друге, «там же перемир'я, багато не настріляють», тобто ніякі рішення щодо виробництва БК міняти не треба. «З запасів візьмемо», — розповідає бойовик.

Він говорить, що доки «замурзані донбасяни час від часу пострілювали зі своїх 122-мм гармат», ЗСУ переводили свої мотострілецькі бригади на 152-мм артилерію, ліквідовуючи це «розкалібрування».

«Крім того, що створювалася таким чином перевага ЗСУ в артилерії, Народну міліцію накрив жахливий кадровий голод — працювати мішенями за перспективу «виконання Мінських угод», тобто повернення в Україну, мало хто хотів, навіть в артилерії, що вже говорити про піхоту. 

Бойовик говорить, що росіян-радників така ситуація не бентежила — «ви, чмошники, воювати не будете, ви тут суто для меблів — прийде велика і могутня армія Росії, все зробить, а ви осторонь постоїте, лошки». Проте з початком «спецоперації» з’ясувалося, що навіть ці «банди бомжів-алкоголіків-кримінальників» не менш, а то й більш компетентні за середньостатистичні приїжджі артелі з ЗС РФ, і відповідно 122-мм артилерія виявляється суто з більшої практики в середньому компетентнішою за 152-мм.

Він пояснює, що на Д-30 і «Гвоздики» мотострілецьких бригад і полків відразу звалилися масштабні вогневі завдання, котрі дуже швидко пожирають обсяги боєкомплекту. І через місяць-півтора з'ясувалося, що запаси 122-мм снарядів не бездонні, «що в Західному Окрузі вони вже закінчуються, і все терміново, вже під час бойових дій, пересаджувати артилерію Народної Міліції Республік на 152-мм зброї Д-20, які починають спішно знімати зі зберігання».

«І ось, поки одна частина артилерії Республік, переважно самохідні дивізіони на «Гвоздиках», сидить на голодному снарядному пайку, буксировану артилерію починають пересаджувати на Д-20. А техніка, що знімається зі зберігання, це у нас та ще лотерея.

Тобто в той момент, коли формально можна якось використовувати результати капітуляції Маріуполя і вивільнення там великих сил НМ ДНР, реально такої можливості немає — одні сидять без снарядів, інші упорядковують Д-20 зі зберігання і вчаться з них працювати», — обурюється «Мурз».

Бойовик вважає це наочною ілюстрацію того, у кого насправді розкалібрування.

Нагадаємо, у російських військових узагалі магічні уявлення про дію артилерійських боєприпасів — бойовик «ЛНР».