17- річний хлопець ледь не втратив життя піднявши із землі пляшку, яка виявилася міною

Він ледь не втратив життя піднявши із землі пляшку, яка виявилася міною. У розпал війни 17-річний Павло залишився сам у рідному селі Долина Донецької області. Батько пішов захищати країну на фронт, а маму з молодшим братом окупанти насильно вивезли у росію, повідомляють у Першому медичному об'єднанні Львова.

Коли у дім влучила ракета хлопець перебрався переховуватися від обстрілів у Святогірську Лавру. Там він допомагав місцевим мешканцям та українським військовим. В один із таких днів Павло підібрав пляшку із землі аби викинути її у смітник. Та за долю секунди пролунав вибух. Предмет був замінованим.

Прийшов до тями Павло лише у Львові. У Лікарню Св. Миколая Першого медоб’єднання Львова його доправили евакуаційним потягом. Стан вкрай важкий: забій легеней, розрив м’яких тканин кисті та передпліччя правої руки, масивна травма правого стегна та інфекційне ускладнення. Більше тижня спеціалісти відділення анестезіології та інтенсивної терапії, його завідувач Ярема Безніско та анестезіолог Роман Корнієнко, боролися за життя хлопця у відділенні реанімації.

Опісля лікарі хірургічного відділення, його завідувач Дмитро Грицак і хірурги Михайло Лопадчак та Лариса Шевченко, продовжили подальше лікування ран. Найважча з них - розрив м’яких тканин кисті правої руки, якою Павло підібрав пляшку. У міру загоєння кінцівки, з хлопцем почав активно працювати спеціаліст відділення реабілітації - старший дитячий фізіотерапевт Сергій Худа. І успіхи хлопця неймовірні: Павло уже сам знову застібає ґудзики та частково розгинає пальці. Лікарі кажуть - аби повністю випрямити долоню йому потрібен ще щонайменше місяць щоденних занять.

А поки Павло сумлінно виконує всі вправи, не втрачає віри, мріє стати військовим і точно знає, Донбас - це його дім, Донбас - це Україна.

До слова, у Чернівецькій обласній дитячій лікарні знаходяться дві дівчинки-китайки, народжені сурогатними мамами.