Неділя, 25 Жовтня 2020
Догори
Дати відгук

Відкрита відповідь факт-чекерам VoxUkraine

12 хв на прочитання01 Липня 2020, 13:04 1699
Поділитись:

На минулому тижні колектив авторів VoxUkraine опублікував матеріал «ФЕЙК: Діти здатні виробити «природний» колективний імунітет проти COVID-19», у якому начебто спростовувалися твердження з мого інтерв’ю GreenPost. Крім того, у рамках партнерства з соцмережею Фейсбук факт-чекери з VoxUkraine маркували цей матеріал як частково неправдивий, тому Фейсбук-сторінки, котрі його поширили, зазнали зниження рекламного рейтингу. Мені дуже прикро, що так сталося. Сподіваюся, що після цієї публікації VoxUkraine змінить свій висновок.

Чи справді діти зносять хвороби легше, ніж дорослі

Перше запитання, яке у мене виникає під час читання матеріалу VoxUkraine: як може група економістів та юристів стверджувати, що дитина зносить захворювання гірше, ніж дорослі? Вони не є експертами у цій сфері, як я не знаюся на економіці та юриспруденції, тому стверджувати так безапеляційно – щонайменше голослівно. Я ж спираюсь не лише на свої польові спостереження, а й на факти з наукової медичної практики – до речі, британський медичний журнал BMJ practice є у відкритому доступі, і всі дані, на які я сьогодні посилатимуся, взято звідти.

Діти справді частіше хворіють, але частіше й одужують. Якби діти хворіли так, як дорослі, дитячі садки просто не могли би працювати. За статистикою доросла людина в середньому хворіє двічі на рік, і то важко, а дитина може хворіти до 12 разів на рік, і це вважається нормальним. Дитина зазвичай одужує без ускладнень, швидше і легше за дорослих. Навіть риновіруси – а їх понад 300 штамів – багато дітей зносять без температури і без якоїсь шкоди для здоров’я. Це пов’язано з тим, що у дітей формується імунна система: до 3-5 років (якраз вік дітей, котрі починають ходити в садочок), у них починає формуватися імунна пам’ять – починає працювати тимус (до речі, про тимус та Т-лімфоцити можна почитати тут же, на GreenPost). Імунна система дітей 3-5 років – це ніби тренувальний табір.

Як можна стверджувати, що діти важче зносять хвороби, я не знаю. Якби це було так, діти після кожних шмарок опинялись би у лікарні. Є чіткі критерії, як працює імунітет у дитини, і що лікар у Гонконгу, що лікар у США, що лікар в Україні це підтвердить. Справді, у дітей 3-5 років погано працює місцевий імунітет – він тренується. Але внутрішній якраз набирає обертів. Це фізіологія, від цього нікуди не дітися. Кожна дитина проходить цю етапність. І якщо брати по важкості стану, то в основній масі діти не мають якихось поганих наслідків: почалися шмарки з кашлем – і закінчилися шмарки з кашлем, дитина пішла собі далі до свого дитячого закладу. Гадаю, всі бачили, як дитина молодшого віку навіть із високою температурою достатньо активно поводиться: бігає, стрибає, грається, цікавиться життям.

Звичайно, є певні захворювання, які діти можуть погано зносити за деяких умов. Скажімо, працівники англійської системи охорони здоров’я завжди враховують усі можливі чинники, котрі могли вплинути на результати, навіть те, скільки шкідливих речовин є в повітрі. Наприклад, дитячий заклад розташований у промисловому районі. Побічний продукт діяльності металургійних заводів – викид у повітря діоксиду азоту, який погано впливає на респіраторну систему. І якщо дослідження проводилось у цьому районі, то, звичайно, воно покаже, що діти хворіють частіше. Якщо брати наш Миколаїв – поруч зі мною розташовані 4 садочки, і щоразу, особливо в осінньо-зимовий сезон, якби діти хворіли важче за дорослих, ці садочки просто би зачинялися. Але таке відбувається украй рідко – може, раз на 5 років стається спалах менінгіту абощо.

Чи діти потребують більше часу на одужання від респіраторних інфекцій

Так у цьому ж і сенс! У радянські часи ставили діагноз «дитина, яка часто хворіє», тепер від цього пішли. Ідеться про дітей, які, походивши в садочок три дні, злягають зі шмарками, кашлем і температурою на тиждень, і цей цикл постійно повторюється. Справді, відновлення йде набагато швидше, але частота захворювань вища, бо, повторюю, це тренування імунної системи. Щоб правильно вийти з цього респіраторного захворювання, дитині потрібно в середньому 3-5 днів. (Ми говоримо про умовно здорових дітей, які не мають проблем з імунною системою тощо. Тобто про переважну більшість.) Це вже навіть не британський журнал із новими даними, а інформація з підручника з педіатрії вітчизняних авторів.

Чи сформують діти колективний імунітет

Колективний імунітет, як вони правильно написали, формується двома шляхами: природним, коли більшість популяції перехворює на якусь хворобу, або ж шляхом вакцинації. Другий шлях наразі недоступний, залишається тільки перший.

Справді, лише діти справді не можуть забезпечити формування колективного імунітету. Але вони – та група населення, яка найменше ризикує від стикання з коронавірусом. Тому участь дітей у виробленні колективного імунітету дуже потрібна.

Чи коректно порівнювати COVID-19 із грипом

Я не стверджував, що вірус грипу схожий на SARS-CoV-2. Я говорив про циркуляцію. Погляньмо на фактори ризику при грипі – дані BMJ practice, який посилається на статті науковців та лікарів зі світовими іменами: вік 65+, хронічні захворювання серця і судин, нирок, діабет, ожиріння, вагітність, зниження імунітету, робота в сфері охорони здоров’я. Останні в групі ризику – діти від 6 місяців до 14 років. Фактори ризику по COVID-19: вік 65+, хронічні захворювання серця і судин, нирок, діабет, ожиріння, чоловіча стать (ость різниця почалася), етнічна приналежність (більше хворіють негри, азійці та метиси) та забруднення повітря – переважно тим же діоксидом азоту. Висновки, які ми можемо зробити: попри певні спільні риси, є великі розбіжності у факторах ризику при грипі та COVID-19, особливо коли йдеться про дітей: за рік на грип захворює до 20% дітей по всьому світі, а дорослих – близько 5%, на COVID-19 же діти хворіють значно менше. У Китаї це 2,1 % (середній вік дитини – 7 років), в Італії, де також лютувала епідемія, – 1,2% (середній вік дитини 4-5 років), в Іспанії – 0,8% (середній вік 3 роки). Причому відсоток важких випадків, котрі вимагали реанімації, вкрай низький. Переважно у дітей просто було виявлено коронавірус завдяки діагностиці. Вони нормально почувалися. Власне, за рахунок того, що діти почуваються нормально, вони й виробляють колективний імунітет. (Звісно, рік ще не минув, статистику вестимуть і далі, але попередні висновки можна вже зробити.)

Так само і з грипом. Щороку нам трублять, що треба вакцинуватися від грипу. Це правильно, я тільки за! Але насправді батьки майже не щеплять від грипу дітей, які ходять до дитячих садочків. І що ми бачимо? Для нашої півкулі у кожному осінньо-зимовому сезоні починається грип. Відповідно піднесення захворюваності є, але воно не таке, щоб масово зачинялися дитячі садочки. У загальній популяції це мізерний показник. Якби грип був такий агресивний – а ми пам’ятаємо 4 пандемії грипу, починаючи з «іспанки» – то за ці півроку він би забрав набагато більше життів, ніж COVID-19.

Коронавіруси – це велика родина вірусів. Наші з вами діти з іншими коронавірусами вже стикалися. Коли батьки приводять до лікаря дитину з кашлем, нежиттю і температурою, лікар ставить загальний діагноз: ГРВІ. Ми не знаємо, що це за вірус – корона-, рино-, бокко- абощо. Усі ці віруси мають спільну симптоматику, тому ГРВІ ми лікуємо симптоматично. Ми просто спостерігаємо за дитиною в динаміці, щоб не було ускладнень. І в більшості випадків їх нема – вже на четвертий день спостерігаються тільки якісь залишкові явища. SARS-CoV-2 належить до родини коронавірусів, тому частинка його геному нам знайома – а нашим дітям і поготів, вони з ним точно вже зустрічалися. Тому у них сильніший імунітет проти нього. Ця теорія до кінця не підтверджена, тому що світ зараз лише вивчає цей вірус, але наявна тенденція дозволяє вже сьогодні робити висновки – на основі даних із наукової літератури, з доказової медицини. Тому якщо порівнювати за поширенням ці дві інфекції, грип та COVID-19, то грип навіть більш агресивний для дітей, ніж COVID-19. І оскільки ми говорили про дитячі садки, то так, туди треба йти.

Чи стійкий імунітет

Справді, він нестійкий. Але сезон грипу минув – і на наступний кажуть: треба вакцинуватися, тому що імунітет нестійкий для вірусу. То що, щоразу при грипі зачиняти садочки? Цього ніхто не робить. А при COVID-19 почали це робити. Для мене це незрозуміло. Я вважаю, що це радше політичне рішення.

До речі, у дітей ще часто простежується безсимптомне носійство. У Франції дослідили дитячий колектив зі 172 дітей, виявили 1 безсимптомного і почали всіх відразу перевіряти. Ні в кого не підтвердилося! Потім є статті італійських лікарів – в Італії із 1695 дітей від 0 до 9 років був лише один важкий випадок, і то це була дитина, хвора на діабет. Решта дітей перехворіли у легкій формі, а деякі просто були носіями.

Чи потрібна санепідслужба

Уже і так усім видно, що санепідслужба – це реально потрібний орган. Він відповідав за профілактику хвороб, зокрема особливо небезпечних. А з 2014 до 2017 року її просто скасували, зробивши з її залишків Держпродспоживслужбу і решту функцій перерозподіливши між іншими органами. Держпродспоживслужба справді працює - спалахи сальмонельозу тощо вони успішно виявляють, але зазвичай постфактум. А от профілактика… Продукти та персонал перевіряють, це справді чітко працює. А пісок хтось перевіряє? А по території? А по тому, яким має бути освітлення? А гігієною хто займається? Ніхто! Щоб унітаз був на рівні, який потрібен дитині, тепер ніхто не перевіряє. Усе просто тримається на тих стандартах, за якими було збудовано садочок за старими санпінами. Тут хай хоч ображаються, хоч не ображаються, а це так і є. І не даремно під час нашої епідемії коронавірусу почали відновлювати санепідслужбу. Зокрема коли у нас у Миколаєві це починалося – коли оголосили карантин 11 березня – на сайті обласного Департаменту охорони здоров’я з’явилось оголошення: «Просимо всіх епідеміологів повернутися до роботи. Ми вас дуже чекаємо! Ви нам потрібні!» Вони самі зрозуміли, що реформували санепідслужбу якось не туди. Ось візьмімо американську службу CDC (наш Центр громадського здоров’я і мав стати її аналогом, але чомусь не став, хоча це теж моя особиста думка) – вона працює на профілактику, і коли тільки в Ухані почало спалахувати, у нас теж мали почати вживати заходів. Вони що, забули, що ми живемо не в ХІХ столітті – що зараз літаки літають тощо?

А щодо корумпованості санепідслужби… Звичайно, буде корупція! Ви запитували санлікаря-епідеміолога, скільки він отримує? А в нього колосальна відповідальність! Зі мною декларацію підписала одна колишня лікарка-епідеміолог – вона не хоче повертатися, бо там грошей не платять – якихось жалюгідних 4200, і то, мабуть, «брудними». Хто працюватиме за такі гроші? Звичайно, коли потрібно підписати якийсь санітарний дозвіл, у них завжди виникали питання щодо корупції. Ну а як інакше? Люди ніяк не мотивовані. Вони що, гірші за прокурорів, які отримують зараз від 25 тисяч, чи слідчих ДБР з їхніми 30 тисячами? Дайте 30 тисяч епідеміологу – і побачите, як ситуація зміниться. Якщо епідеміолог за ці 30 тисяч налажає, то з нього буде справедливо запитати з усією суворістю. Нефахівці відразу відсіються, залишаться адекватні лікарі, які люблять свою справу і знають: якщо вони зроблять щось не те, то втратять ці 30 тисяч. Я вважаю, що така зарплата у нашій країні наразі цілком прийнятна для лікаря. Крім усього іншого, вона би дала лікареві можливість купувати книжки… Я ось передплачую медичний журнал – це гроші за інформацію, якої нема у вільному доступі. Це саморозвиток. Потрібно вкладати в себе. А як ти вкладатимеш, коли у тебе зарплата 6 тисяч? Тому корупція звідси і росте.

Наостанок

Хотів би повторити: гігієна – це головне при всіх захворюваннях: при коронавірусі, при туберкульозі, при грипі… Так, медицина йде вперед, хоча все одно треба чувати. Але при цьому залишатись адекватними. Це найважливіше.