Стрептокок мутував: у чому нова небезпека і як із нею боротися 

Дивно ось що: стрептокок, особливо коли починається гостра стрептококова інфекція, досить легко лікується — він не виробляє особливої стійкості до антибіотиків і звичайні, класичні препарати пеніцилінової групи (цефалоспорини), які навіть не треба колоти, які можна пити в солодких сиропах, досить легко справляються зі стрептоковою ангіною чи зі скарлатиною. Окрім цього, зазвичай підйом захворюваності стрептококом починається навесні, коли потеплішає трохи, а зараз однозначне міжсезоння.

Наразі ми маємо дві унікальні ситуації. По-перше, підйом захворюваності у міжсезоння. По-друге, дуже висока летальність, коли локальним процесом — ангіною — не закінчується: інфекція генералізується, тобто поширюється по всьому організму, «відбувається, говорячи зрозумілою мовою, зараження крові стрептококом, і від цього реально гинуть діти».

Епідеміологи й інфекціоністи всього світу не можуть точно назвати причин цього феномену. Поки що є лише гіпотези, і всі вони пов’язані зі впливом коронавірусу.

Перша версія — наслідки відсутності нормальної, звичної циркуляції стрептокока.

Зазвичай люди/діти, регулярно спілкуючись, обмінюються стрептококами і таким чином, як кажуть епідеміологи, суспільство проепідемічується: діти, контактуючи зі стрептококом, виробляють антитіла, постійно тренують місцевий імунітет. І раптом діти кілька років не спілкуються одне з одним повноцінно через коронавірус.

Друге можливе пояснення — стрептокок перебуває в природі в постійній конкуренції з іншими бактеріями, які можуть жити на слизових оболонках або на поверхнях (зі стафілококами тощо), і цілком можливо, що внаслідок масового застосування величезної кількості дезінфікуючих засобів з’явився, умовно кажучи, стрептокок, на який ці засоби діють гірше, ніж, скажімо, на стафілокок. Таким чином стрептокок позбувся своїх природних конкурентів і в умовах масового застосування різних санітайзерів набув раніше не властивих йому характеристик: він став стійким до антибіотиків і почав викликати тяжчі захворювання.

Наголошую, що, як і раніше, якщо вчасно почати лікувати стрептококову інфекцію (наприклад, стрептококову ангіну), то нічого страшного не станеться: все-таки ці захворювання досі лікуються, та ще й непогано.

Треба чітко розрізняти, коли біль у горлі — це ГРВІ, тобто вірусний фарингіт, який мине сам собою і лікування не потребує, і коли біль у горлі може бути провісником або першим симптомом ангіни.

Головна відмінність — при вірусному фарингіті біль у горлі завжди поєднується з нежитем, а якщо болить горло і немає нежитю — це завжди привід звернутися до лікаря.

Запропонуйте дитині відкусити шматок яблука — та в житті дитина з ангіною яблуко не відкусить і не намагатиметься проковтнути, бо це дуже боляче! Дитина криком кричить при спробі проковтнути слину. А при вірусному фарингіті може.

Нагадую про «правило першої чашки»: якщо, прокинувшись уранці, ваша дитина скаржиться на біль у горлі — треба дати їй випити чашку будь-якого теплого напою (чаю, молока тощо): якщо після цього біль у горлі зменшується — це, швидше за все, вірусна інфекція; якщо ж менше боліти не стало — потрібно звернутися до лікаря, це може бути ангіна.

Окрім того, в українських аптеках у продажу є стрептотести, за допомогою яких кожна людина може сама в домашніх умовах узяти мазок із хворого горла.

Для цього не треба ніякої медичної освіти — просто купити коробочку, вивчити інструкцію і зробити цей стрептотест. Це дозволяє відповісти на запитання, є в горлі стрептокок чи ні.