Кому дістанеться водний мільярд

Лобісти знову намагаються зруйнувати природоохоронні інституції: просто зараз реанімується ідея забрати Державне агентства водних ресурсів зі сфери управління Міндовкілля.

Попередні спроби руйнування були ініційовані міністром аграрної політики та продовольства наприкінці 2020 — початку 2021 року. Він мотивував бажання отримати ДАВР під своє крило потребами розвитку водної меліорації. Забуваючи, що річки — це передусім регулятори клімату та джерела питного водопостачання. Також агролобісти хотіли отримати «ліс» і «рибу».

В результаті їм вдалося забрати Державне агентство рибного господарства й усю меліоративну складову Держводагентства. Ухвалена 24 травня 2021 року постанова «Деякі питання розподілу окремих повноважень центральних органів виконавчої влади у сфері меліорації земель» — гібрид слона із жирафом. Рибагентство має відтоді не лише турбуватися про живі водні організми, а й відповідати за «проєктування, будівництво та реконструкцію каналів, меліоративних систем та окремих об’єктів інженерної інфраструктури».

Неоковирність рішення яскраво проявляється, наприклад, у пункті 2 постанови, який звучить так:

«підпункт 1 після слів “суден флоту рибного господарства” доповнити словами “, меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об’єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем”». Господи Боже! Де риболовецький флот, а де меліоративні системи?

Зрозуміло, що жодних спеціалістів із меліорації в новоствореному цим дивним рішенням Державному агентстві меліорації та рибного господарства України немає. Але це ще півбіди.

Передавши формально функції управління таким ресурсом, як гідромеліорація Держмеліорибі (чи як його треба скорочено називати?), очільники держави не передали власне саму матеріальну базу — власне системи, техніку, яка наповнює канали водою, техніку, яка будує та ремонтує, виробничі підрозділи тощо.

Світовий банк та інші міжнародні організації давно рекомендують Україні відокремити господарські функції державних агентств від функцій управлінських. Бо саме в такому поєднанні криються величезні корупційні ризики. Бо зараз так: сам замовив, сам виконав, сам прийняв результати роботи. А якщо господарська складова буде виведена в окрему структуру, наприклад, державний холдинг або корпорацію, то за агентством залишиться лише управління ресурсом. А холдинг або корпорація будуть управлятися незалежним органом.

Зараз, наприклад, є хороший шанс нарешті провести таке роз’єднання, здійснити такий прорив у лісовому господарстві. Цей принцип закладений у Державну стратегію управління лісами до 2035 року, яка зараз проходить погодження в Кабміні. Там записано, зокрема: «Ведення економічної діяльності в лісовій галузі передбачається сконцентрувати в межах новоствореного суб’єкту господарювання державної форми власності, який буде уповноважений здійснювати управління державними лісогосподарськими підприємствами. З урахуванням необхідності збереження за кожним підприємством статусу юридичної особи, а також заборони їх для приватизації».

За логікою Кабмін мав би зараз ухвалити постанову, якою би започаткував створення «суб’єкту господарювання державної форми власності, який буде уповноважений здійснювати управління державними ВОДОгосподарськими підприємствами». І саме цьому об’єкту дати і гроші, і замовлення на ремонт та створення гідромеліоративних систем.

Але ніт! Натомість Кабміном тихцем-мишцем повзає (точніше — шустренько шмигає) проєкт постанови про передачу Держводагентства у пряме підпорядкування Кабміну. ДАВРу повертаються всі меліоративні складові. А в Рибагентства, відповідно, знову забираються. Майже вісім місяців колотнечі з тим, щоб усе повернути на круги своя. Гадаєте, що це добре та правильно? Ой-ой, не спішіть.

Краще дослідимо, заради чого затівається «ахрана, атмєна». Щоб усі перестали поширювати анекдоти? Ага, є такий після створення «Рибканалізації»: «Іване, а для чого схрестили держрибу з меліорацією? — Щоб вирощувати канальних сомиків. Уже поїхали в Китай за поголів’ям. А щоб не витрачатися на корм, у ті ж канали запустять каналізацію».

Ні, не для того, що позбавити теми любителів жартувати. Вся нова схема будується з прицілом на освоєння мільярду гривень. Це сума, передбачена в Держбюджеті-2022 «на реконструкцію, модернізацію та відновлення меліоративних систем». Вона вписана у видатки Мінекономіки. А управляти Водагентством буде напряму Кабмін. Чомусь. Чи не тому, що так зручніше буде замести сліди — в Мінекономіки та Кабміні, на відміну від Міндовкілля, немає фахівців із водного господарства. Й у фокус громадських екологічних організацій, які в Україні є достатньо фаховими й уважно відстежують діяльність у тій сфері, де працює Міндовкілля, цей мільярд не потрапить.

Чим ще небезпечні для держави та довкілля ці чудернацькі ініціативи? По-перше, це руйнує чітку та логічну систему управління природними ресурсами. По-друге, це катастрофічно зміщує акцент цінності річок, озер та інших водойм у бік «ресурс для поливу».

По-третє, є загроза зриву виконання планів, концепцій і стратегій у водній сфері, які вже ухвалені або у стадії ухвалення. Хто в Кабміні буде фахово керувати водною політикою? Фахівців з охорони водних ресурсів там немає. Можливо і є на Грушевського ті, хто тямить у басейновому принципі управління річками, але все ж краще це залишити екоміністерству. Я категорично за те, щоб і надалі екологічне, природоохоронне відомство управляло водною політикою, водою як такою, Держводагентством напряму, а не через треті руки, не через Кабмін/Мінекономіки.

Повертаючись до фатального мільярду, ще раз наполегливо пропоную уряду не винаходити триколісний велосипед, а скористатися світовою практикою — створити суб’єкт господарювання державної форми власності, який буде уповноважений управляти державними водогосподарськими підприємствами. І саме цьому об’єкту дати і гроші, і замовлення на ремонт і створення гідромеліоративних систем. Вписати такий суб’єкт у державну систему управління відповідно до чинного законодавства для таких утворень буде вже не складно.